Розуміння посту і відношення до нього в нашому суспільстві, яке декларує себе як християнське, є неоднозначним – від повного відкидання, до наділення його магічними властивостями. Багато з тих,  хто називає себе християнами не приймають цієї древньої практики. Насамперед це стосується представників протестантських деномінацій. Вони мотивують свою відмову від дотримання посту небажанням нашкодити власному здоров`ю, проте причини цього неприйняття набагато глибші і криються в спотворені сотеріології (вчення про спасіння).  

На перший погляд гріхопадіння відбулося дуже просто, Єва згрішила, бо з’їла яблуко від забороненого плоду, але потрібно детальніше розібратися в цьому, читаючи книгу Буття.

Змій вибрав слабшого – жінку – і звернувся з питанням до неї. У книзі Буття читаємо: «Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?» Тобто те, що змій заговорив до жінки – це був перший етап спокуси, а всього цих етапів вісім.

Ми часто чуємо з уст віруючих слова «гріх», «грішити», «грішник», проте не замислюємося про істинне значення цих слів. Коли ми чуємо слова «смерть», «катастрофа», «невиліковна хвороба» та інші тривожні фрази, якими повідомляють про лихо, ми приходимо в активне занепокоєння, на відміну від пасивного сприйняття спільнокореневих зі словом «гріх» слів. Думається, що це відбувається від неправильного розуміння смислу та реальності, яку позначає це саме слово.

Хлопець стояв на краю безодні. Поглядом він дивився вниз, а позаду нього були життєві проблеми, невдачі в особистому житті, постійні сварки з батьками. Все життя промайнуло як одна мить перед очима. Здавалось назад вже немає вороття… Попереду смерть, позаду проблеми… Чи є вихід з такої ситуації? Звичайно що є! Та він обирає смерть…
Добровільне позбавлення себе життя, навіть якщо воно є втечею від страждань, завжди сприймалося як тяжкий гріх, який Церква на землі вже не може відпустити, бо всякий гріх відпускається тільки при покаянні.

Ми незнані, але нас впізнають…(2 Кор. 6: 9) Бога не можна збагнути розумом, Якби його можна було збагнути,то він не був би Богом. Евагрій з Понти

Кожна людина має свій шлях у житті, шлях радостей і печалей, турбот і піклувань, любові і розчарування, шлях вічності і шлях скінченності. Кожен шукає в житті собі друга, партнера, того, хто здатний зрозуміти, розділити радощі та печалі. Усі ми прагнемо любові, прагнемо любити і хочемо, щоб любили нас, а для цього потрібен об’єкт нашої любові. Саме це штовхає нас шукати ту єдину (єдиного), котра стане втіленням наших мрій і сподівань.

Учителька-народознавець Гарафіна Маковій доволі плідно досліджує фольклор Буковини. Ця робота могла б перерости в цікаві наукові праці, якби не бажання авторки стати родоначальницею лжехристиянського вчення – поганського світобачення із охристиянізованими магічними діями.

Інтерв’ю доктора філософії, доктора мистецтвознавства, доктора богословських наук, професора Київської Православної Богословської Академії Дмитра Власовича Степовика — студентові випускного V курсу КПБА Михайлові Омельяну для його магістерської дисертації, присвяченої життєвому шляху, пастирському й архіпастирському служінню другого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Василя Омеляновича Романюка, 1925-1995, роки Патріаршества 1993-1995).

За визначенням релігієзнавців: Церква – це релігійна організація зі складною суворо централізованою та ієрархічною системою взаємодії священнослужителів і віруючих. Вона відіграє важливу роль у регламентації відносин всередині релігійних спільнот, та взаємозв’язків зі світськими спільнотами [4, c. 41].

Великий піст – чи не найважливіший період у житті християнина. Цей час спонукає до роздумів над своїм життям, змушує ще раз замислитися над своїми вчинками і хоча б раз на рік очистити свою душу.

1. Яке призначення посту?
1. Викорінення пристрастей і похотей. 2. Досягнення стриманості й помірності. 3. Приготування до загробного рівноангельського життя. «Бо Царство Боже не їжа та пиття» /Рим. 14, 17/ Молитва твориться з увагою особливо під час посту, тому що тоді душа буває легша, нічим не обтяжується й не пригнічується згубним тягарем задоволень.

I. Найважливішим з постів Православної Церкви вважається Великий піст, або свята Чотиридесятниця, встановлена з часів апостольських в спогад 40-денного посту Христа Спасителя. Св. Церква готує віруючих до Великого посту за три тижні (у чотири неділі). У першу Неділю митаря і фарисея євангельським читанням притчі про митаря і фарисея навчає нас упокорюванню: тільки упокорювання наближає нас до Бога. Але щоб при усвідомленні свого гріховного стану ми не впали у відчай, в наступну неділю Церква нагадує нам про нескінченне милосердя Боже читанням євангельської притчі про блудного сина; у цій притчі показується образ грішника, що істинно кається.