10 березня 2012 року в м. Бурлінгтон (Онтаріо, Канада) на 87-му році життя помер останній Президент Української Народної Республіки в екзилі, Голова Організації Українських Націоналістів, Голова Правління Фундації імені О. Ольжича Микола Плав’юк.

15 березня Святійший Патріарх Філарет відслужив у Володимирському соборі панахиду за упокій душі спочилого. Разом зі Святійшим Владикою молилося соборне духовенство.

14 березня 2012 року, у середу третьої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив літургію Ранішосвячених Дарів у Свято-Володимирському соборі м. Києва.

Його Святості співслужило духовенство кафедрального собору.

З глибоким сумом зустріли звістку з Канади про те, що не стало вже з нами видатної людини, провідника ОУН, будівничого – Миколи Плав'юка, останнього Президента УНР у діаспорі, який у 1992 році передав повноваження Державного Центру УНР демократично обраному Президентові незалежної України, спадкоємиці Української Народної Республіки.

11 березня 2012 року, у другу неділю Великого посту Православна Церква вшановує пам’ять свт. Григорія Палами, архієп. Фессалонікійського та собор усіх преподобних отців Києво-Печерських.Напередодні, 10 березня, у суботу ввечері, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відслужив Всенічне Бдіння у Свято-Володимирському кафедральному соборі, а в неділю – Божественну Літургію. Його Святості співслужило соборне духовенство.

У суботу, 10 березня 2012 року, Православна Церква вшановує пам’ять всіх від віку спочилих православних християн.

Цього дня Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Свято-Володимирському кафедральному соборі відслужив Божественну Літургію. Його Святості співслужило соборне духовенство. Після Божественної Літургії була звершена Панахида.

4 березня 2012 року, у першу неділю Великого посту Православна Церква вшановує Торжество Православ’я. Це свято перемоги над усіма єресями, які існували з самого початку християнства. Останньою єрессю було іконоборство, яке було засуджене Святими Отцями на VII Вселенському соборі. В честь великої перемоги відновлення іконошанування і було встановлене окреме святкування, яке дійшло як непересічна подія Вселенської Церкви до наших днів.

3 березня 2012 року, у суботу першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну Літургію у Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва.

Його Святості співслужило соборне духовенство собору.

2 березня 2012 року, у п’ятницю першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив літургію Ранішосвячених Дарів у Свято-Володимирському соборі м. Києва.

Його Святості співслужило духовенство кафедрального собору.

1 березня 2012 року, у четвер першої седмиці посту, Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив повечір’я з читанням Великого покаянного канону прп. Андрія Критського у Свято-Володимирському соборі м. Києва.

Його Святості співслужило духовенство кафедрального собору.

Розуміння посту і відношення до нього в нашому суспільстві, яке декларує себе як християнське, є неоднозначним – від повного відкидання, до наділення його магічними властивостями. Багато з тих,  хто називає себе християнами не приймають цієї древньої практики. Насамперед це стосується представників протестантських деномінацій. Вони мотивують свою відмову від дотримання посту небажанням нашкодити власному здоров`ю, проте причини цього неприйняття набагато глибші і криються в спотворені сотеріології (вчення про спасіння).  

На перший погляд гріхопадіння відбулося дуже просто, Єва згрішила, бо з’їла яблуко від забороненого плоду, але потрібно детальніше розібратися в цьому, читаючи книгу Буття.

Змій вибрав слабшого – жінку – і звернувся з питанням до неї. У книзі Буття читаємо: «Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?» Тобто те, що змій заговорив до жінки – це був перший етап спокуси, а всього цих етапів вісім.

Ми часто чуємо з уст віруючих слова «гріх», «грішити», «грішник», проте не замислюємося про істинне значення цих слів. Коли ми чуємо слова «смерть», «катастрофа», «невиліковна хвороба» та інші тривожні фрази, якими повідомляють про лихо, ми приходимо в активне занепокоєння, на відміну від пасивного сприйняття спільнокореневих зі словом «гріх» слів. Думається, що це відбувається від неправильного розуміння смислу та реальності, яку позначає це саме слово.