kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Вечірня з винесенням Плащаниці

content dsc 75946 квітня 2018 року, у Велику П'ятницю, коли Церква згадує святі спасительні Страсті Господа нашого Ісуса Христа, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відслужив у Володимирському кафедральному соборі вечірню з винесенням Плащаниці.

 Його Святості співслужили настоятель храму протоієрей Борис Табачак та клірики собору.

Цього дня православні християни згадують страждання і Хресну смерть Спасителя: саме в п’ятницю, напередодні єврейського свята Песах, завершуючи Своє земне служіння, Господь помер на Хресті за людські гріхи. Цього дня в Православній Церкві звершують три особливі богослужіння. Зранку служать Царські Часи, під час яких читається Страсне Євангеліє, близько першої години дня звершується вечірня із чином винесення Плащаниці, а ввечері – рання Великої Суботи.

Після виносу Плащаниці Святійший Владика виголосив проповідь:

"В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Дорогі браття і сестри!

Кожного року перед святою Пасхою Церква згадує страждання, розп’яття і смерть Господа нашого Ісуса Христа. Для чого вона нагадує те, що було і чого нема? Для того, насамперед, щоб ми розуміли якою ціною і яким чином Бог визволив нас від гріха і від смерті. Для того, щоб визволити від гріха треба було самому Богові стати Людиною і не просто стати Людиною, а перетерпіти наші гріхи, а гріхи ці ви бачите. Хто розіп’яв Сина Божого, язичники? Розіп’яв богообраний народ, той народ, якого Бог визволив із єгипетської неволі і ці люди піднесли Його на хрест. Він їх сорок років годував в пустелі манною з неба, а вони розп’яли Його. Коли не стало води – Він зі скелі дав їм воду, а вони замість води напоїли Його жовчу. Але це ті люди, які померли, коли Христос став Людиною. Але тим, які були свідками Його земного життя як вони з ним поводилися? Він виганяв бісів, зціляв хворих, повертав зір, воскрешав мертвих і що за ці благодіяння? За ці благодіяння кричали: «Розіпни Його». Язичник Пилат скільки разів намагався визволити Його, бо не бачив в Ньому ніякої провини, а вони: «розіпни». Краще відпусти нам розбійника, який вбивав нас, грабував, то його відпусти нам, а цього благодійника візьми і розіпни. Бачите тяжкість гріха? А це ж людські гріхи і все це перетерпів безгрішний, не тільки безгрішний, а Бог у плоті.

Для чого? Для того, щоб ми блаженствували і не страждали, ось для цього Син Божий терпів такі страждання. Але хіба тільки для цього ми згадуємо про страждання Господа Ісуса Христа, якою ціною ми позбавлені гріха і визволені від смерті? Не для цього. А для того, щоб ми розуміли, що кожний із нас якщо хоче ввійти у вічне, блаженне життя повинен знати, що і його такий самий шлях, адже без страждань спасіння немає. Ви не можете назвати жодного святого, який удостоївся Царства небесного, вічного блаженного життя, який би не страждав на землі. Візьміть насамперед апостолів, які отримали Святого Духа, звершували чудеса, воскрешали мертвих і в той же час страждали. Того ж апостола Петра кинули у в’язницю, скільки апостола Павла мучили і які він страждання перетерпів за проповідь Євангелія Христового, та хіба тільки апостоли? А скільки мучеників для того, щоб успадкувати Царство небесне які страждання перетерпіли, а святителі, які проповідували Євангеліє Христове, проповідували істину, звершували Божественні таїнства, скільки вони страждали від єретиків, від влади безбожної і не тільки святителі, а й подвижники, які зреклися світу, хіба вони не страждали в пустелях? Світу не бачили, з людьми не спілкувалися, а страждали, боролися з ким? Боролися зі своїм внутрішнім ворогом – гріхом, і не тільки зі своїм внутрішнім гріхом, а боролися з дияволом, який навівав їм думки в серце і в розум. А були такі святі, які заради спасіння брали на себе те, ким не були – юродиві, прикидалися, що вони дурні, будучи розумними, просвічені Святим Духом, знаючи багато що наперед і терпіли від людей ганьбу, заради чого? Заради того, щоб смирити себе, не видавати себе за кращих, як фарисей, який говорив, що він не такий як всі люди, або як цей митар.

Бачите немає святих, які б не страждали, але хіба це шлях тільки їхній і нас це не стосується? Ми ж теж хочемо ввійти в Царство небесне, чи не хочемо? Хочемо. А іншого шляху я через страждання – немає. Зверніть увагу на Божу Матір, яка не мала гріха свого власного, а скільки Вона перестраждала на Голгофі, коли бачила Сина Свого розіп’ятим. Страждала? За що страждала? Страждала за те, щоб подолати гріх.

Тому й ми, браття і сестри, не повинні скаржитися Богові, що ми страждаємо. Шлях страждання – це шлях кожної людини, яка народжується в цей світ, немає людей, які прожили б земне життя і не страждали б. А що ж нам робити? А нам треба просити у Бога сили, благодаті переносили все це мужньо як терпіли святі мученики, адже вони перетерпіли такі страждання, які людська природа витерпіти не може, а вони витерпіли і витерпіли тому що Божественна сила допомагала.

Візьміть ви великомученика Юрія Переможця, коли його кинули у вапнову яму. Яка людина не згорить у вапні, а він не згорів. Своєю силою він досяг цього? Не своєю, а Божественною силою, яка і вапно зробила безсилим проти Божественної благодаті, або візьміть нашу великомученицю Варвару, дванадцять чи чотирнадцять років було їй, а які вона муки терпіла при чому від кого? Від рідного батька, голою водили по місту, сором терпіла, груди відрізали, або великомученицю Катерину, яку четвертували на колесі і роздерли все тіло. Могла вона без Божественної благодаті все це витерпіти? Не могла, але з Божою допомогою витерпіла. Ви скажете: «Це було тоді, а тепер?» І тепер те ж саме, бо і зараз люди страждають так, що дивуєшся звідкіля сил беруть вони переносити такі страждання. Ось ви знаєте добре, як один молодий юнак пішов захищати Україну від агресора, ненавчений, неозброєний, обклався гранатами і кинувся під танк, подумайте яку треба мати силу волі, щоб зробити такий подвиг, але це ж не тоді, а тепер.

Божественна благодать діє і тепер, тоді діяла і буде діяти і тому Церква, виносячи Плащаницю, читаючи Євангеліє про страждання Господа Ісуса Христа, звершуючи богослужіння нагадує нам: «Дивіться, браття і сестри, якою ціною ви викуплені від гріха і від смерті. Але я Вам пошлю благодать, яка і вам допоможе подолати в собі гріх і подолати страждання і подолати смерть». Для нас християн смерті немає. Ми хоч і помремо і знаємо, що помремо, але в той же час знаємо, що воскреснемо всі і воскреснемо тому, що Син Божий ставши людиною помер і воскрес, і подолав в нашій людській природі і гріх, і подолав смерть.

Тому ми повинні дякувати Богові, цілуючи святу Плащаницю, розчулюватися серцем, дякувати нашому Спасителю, що Він не тільки звершив той подвиг, а й тепер нам допомагає в нашій боротьбі і тому будемо Йому поклонятися, славити і просити прощення в Господа наших вільних і не вільних гріхів. Йому слава на віки віків".

Також Святійший Патріарх Філарет разом із духовенством прочитав канон «Плач Божої Матері». «Горе мені, чадо моє, горе мені, світе мій», – словами цього канону Церква від імені Пресвятої Богородиці скорботно тужить споглядаючи страждання Христові. Це вечірнє богослужіння має заупокійний характер. Це поховання Самого Ісуса Христа, тому як і на відспівуванні, усі в храмі стоять із запаленими свічками.