kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Напередодні дня пам’яті великомучениці Варвари Патріарх Філарет звершив Всенічне бдіння та чин наречення ігумена Михаїла (Ковалюка) у єпископа Херсонського

DSC 777117 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святої великомучениці Варвари, мощі якої вже понад 900 років зберігаються у Києві та півстоліття з цього часу – у Володимирському кафедральному соборі столиці. Щороку у соборі відбуваються особливі урочисті богослужіння на честь великомучениці Варвари й велика кількість вірян приходять поклонитися великій святині.

16 грудня 2020 року, напередодні дня пам’яті святої великомучениці Варвари, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Всенічне бдіння у Володимирському кафедральному соборі м. Києва.

Його Святості співслужили архієпископ Переяславський і Білоцерківський Андрій, єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський Варсонофій та духовенство собору.

Після Всенічного бдіння у соборі відбулося наречення ігумена Михаїла (Ковалюка) на єпископа Херсонського і Таврійського, якого було обрано на засіданні Архієрейського собору Української Православної Церкви Київського Патріархату 12 грудня 2020 р.

Ігумен Михаїл (Ковалюк) звернувся до Святійшого Патріарха Філарета та архіпастирів зі ставленицьким словом:

Ваша Святосте, дорогий Батьку і Наставнику!

Преосвященні милостиві отці, богомудрі архіпастирі!

Сьогодні, у цей великий для мене день, я стою перед вами зі страхом, тремтінням і душевним переживанням, покликаний через вас бути єпископом Церкви Христової, яку Він створив Своєю святою Кров’ю.

Пастирське служіння завжди було справою тяжкою і відповідальною, що вимагає від пастиря великого терпіння, надії, віри та любові. Але ще тяжчим і відповідальнішим у Церкві є служіння архіпастирське, що вимагає положити душу свою не тільки за пастирів, але і за пасомих. Багато святих, сильних духом і чистих серцем, прославлених Церквою як стовпи і учителі Православ’я, розуміли всю відповідальність архіпастирського служіння та по-всякому ухилялися від цього високого звання.

І чи можу я, безсильний, прийняти на себе такий високий сан? Але, вбачаючи у моєму покликанні волю Божу, я із глибоким смиренням підкоряюся вам, богорідні святителі Божі, за вашу довіру до мене, грішного. У цю хвилину не знаходить покою душа моя. Безсилість душевна і тілесна здавлює моє серце. Тяжкість і висота майбутнього служіння знищує мій розум. Але душу обігрівають слова Спасителя: “Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і поставив вас, щоб ви йшли і приносили плід” (Ін. 15, 16).

Тепер, коли Промислу Божому угодно покликати мене на високе служіння у Церкві Христовій, я пригадую випадок, який стався на озері Генісаретськім, про який розповідає святе Євангеліє. Коли апостол Петро побачив дивний лов риби, він від подиву промовив до Христа: “Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний”. Але Господь сказав: “Не бійся, віднині будеш ловцем людей” (Лк. 5, 8-10).

Дивлячись на ваш святительський вибір – обрання мене на таке високе служіння, і мені хочеться промовити: “Господи, залиш мене, бо я тим більше чоловік грішний і не підготовлений до цього високого сану і відповідального служіння”.

Мене сповнюють переживання і згадується наш сільський храм Різдва Богородиці. У ньому я з дитинства збагачувався вірою і надією. Уже тоді в моїй душі зародилось бажання, яке я приховував і про яке сам собі боявся зізнатися: бути служителем вівтаря Господнього.

Я вбачаю велику милість Божу в тому, що моя єпископська хіротонія відбувається в місті Києві біля благодатних мощей священномученика Макарія, митрополита Київського, і святої великомучениці Варвари, де не згасає лампада святого Православ’я, запалена дивним сонмом Києво-Печерських святих.

Сорок років мого служіння у Церкві достатньо, щоб побачити, який великий подвиг повинен нести архієрей, якому необхідно мати мудрість, непохитну твердиню, невичерпне терпіння і неослабну віру в допомогу Господа, Який сказав: “Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків” (Лк. 10, 3).

У наш стрімкий час, коли в церковне життя привноситься смута і сили зла намагаються розхитати тисячорічні устої нашої Церкви, я усвідомлюю велику відповідальність за збереження стада Христового, що важким тягарем лягає на мої немічні плечі. Я сповна уповаю на Господа, Який сказав святим апостолам: “Я з вами по всі дні, до кінця віку” (Мф. 28, 20).

Покликаний сьогодні до архієрейського служіння, яке є вище моїх сил та здібностей, я по-синівськи дякую Його Святості Патріархові Київському і всієї Руси-України Філарету і членам Архієрейського Собору за їхню високу довіру.

Дякую і вам, святителі Божі, за вашу участь у моїй хіротонії і сердечно прошу піднести свої святі молитви, щоб благодать Божа зцілила мою неміч і збагатила мою духовну бідність. Щоб архієрейство моє принесло користь Церкві і державі нашій і на Страшному суді не було мені в осуд. Амінь” – сказав у своєму слові ставленик на єпископа.

Чин наречення нового єпископа завершився уставним многоліттям.

Архієрейська хіротонія єпископа Херсонського і Таврійського Михаїла (Ковалюка) буде звершена завтра, 17 грудня, у день пам’яті святої великомучениці Варвари за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі.