23 січня 2010 р. виповнився 81 рік від дня народження Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Патріарх завжди підкреслює, що дні його тезоіменитства, народження або інтронізації він не вважає своїм особистим святом, але використовує їх для того, щоби зміцнювати Київський Патріархат через спілкування архієреїв, урочисті богослужіння. Бо кожне таке загальноцерковне свято справді надихає його учасників, свідчить про зростання Церкви, її впливу на суспільство, виявляє підтримку з боку громадськості.

Не стало виключенням і відзначення Дня народження Предстоятеля Київського Патріархату, яке відбулося 23-24 січня поточного року в столиці. В суботу протягом дня Святійшого Владику в його резиденції вітали архієреї, духовенство м. Києва, державні та громадські діячі, науковці. Особливо слід відзначити вітання Президента України Віктора Ющенка та Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, які для цього відвідали Київську Патріархію. Привітали Патріарха Філарета також лідер партії «За Україну» народний депутат В’ячеслав Кириленко, голова Державного комітету з питань національностей та релігій Юрій Решетніков, ректор Національного педагогічного університету ім. Драгоманова В. Андрущенко, керівництво Ставропігійного братства святого благовірного князя Ярослава Мудрого, представники Українського реєстрового козацтва та багато інших.

Ввечері у Володимирському кафедральному соборі Святійший Патріарх Філарет у співслужінні майже 30 архієреїв та сонму духовенства очолив Всенічне бдіння, а зранку в неділю, 24 січня, - Божественну літургію.

Після літургії та подячного молебню від імені Священного Синоду, єпископату, духовенства та мирян зі словами вітання до Патріарха Філарета звернувся митрополит Переяслав-Хмельницький Димитрій.

Ваша Святість! Милостивий наш Архіпастирю і Патріарше!

Сьогодні цим собором єпископату і духовенства нашої Святої Помісної Православної Церкви ми спільно з Вами звершили величну Євхаристію, під час якої щиро і молитовно знову і знову бажали Вашій Святості міцного здоров’я і довгоденства.

Учора ми відзначали Ваш 81 рік народження. Від усіх нас Ви приймали вітання. Мали за честь привітати Вас і наші державні достойники. Президент України Віктор Ющенко вручив Вам відзнаку – Хрест Івана Мазепи. У відповідь Ви сказали такі слова: «Нас з Мазепою об’єднує спільна доля. Нас обох піддала анафемі Москва». Багато хто ці слова сприйняв, як Ваш сарказм. Бо як і Мазепа, так і Ви ніколи тієї анафеми не визнавали. Але тут не завадить провести історичну паралель. Бо й справді – постаті Гетьмана Мазепи і Патріарха Філарета багато що об’єднує. Ясновельможний пан Гетьман мав за мету побудувати незалежну єдину Україну – його за це зрадили найближчі побратими. Минуло чимало часу і Україна осягнула таки свою незалежність, а свого героя-борця з достоїнством пам’ятає. Ви прагнули побудувати незалежну єдину Помісну Українську Православну Церкву. Вас багато хто не розумів – але Ваша мрія здійснилася, не зважаючи на шалений спротив наших недругів.

Ані білій, ані червоній Москві не вдалося подолати Мазепу, як ідейного речника українства. Не вдалося їй подолати і Вас, як ідейного речника незалежної Української Церкви, бо Ви є сильні духом і переконаністю.

Саме сила духу і віри дала Вам таку глибоку переконаність у Вашій правоті й поступі. Сьогодні з величезним досвідом старця Ви можете ствердно сказати, що все, що від Бога, є в світі цьому немічним, але буває сильніше за зірки і бурхливі океани. Так і на Вашому шляху з нікчемного і убогого розхитаного церковного організму на початку 90-х років минулого століття народилася справжня Українська Православна Церква Київського Патріархату. Ви зробили те, про що мріяв великий і рівноапостольний князь Володимир, що хотів здійснити його син, благовірний Ярослав і його наступники. Ви зіткали хітон Української Церкви, про який мріяли наші славні митрополити та борці за торжество українського православ’я.

Ваша Святість! Кожному Бог дає дари за його силою, тобто у відповідності до того, скільки людина може понести і зробити. Ви є наш Предстоятель і Отець. Вас Господь наділив чималими дарами. Найбільший із них – це Ваша ревність по Бозі. Церква Божа завжди наповнювалась ревнителями. І ми повинні дякувати Богові за те, що нашій Українській Церкві Бог дав Вас. Так що навіть коли нам здається, що руки опускаються – ми повинні мати приклад Вашого впевненого стояння перед Богом. Тому наш обов’язок сьогодні і завжди молитися за Вас, просити у Бога для Вас Його милостей і щедрот, щоб Господь обдарував Вас многоліттям і добрим здоров’ям.

Іспола еті, деспота – На многії літа, Святійший Владико!

У відповідь на це привітання зі словом подяки й настанови до присутніх звернувся Святійший Патріарх Київський Філарет.

Ваші преосвященства, всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Насамперед я хочу подякувати за те, що ми сьогодні разом звершили Божественну літургію і звернулись до Бога з подячними проханнями за Його милість до всіх нас. Тому що без милості Божої людина не може прожити, бо дуже грішна. А по милості Божій ми живемо.

Я дякую Вам, владика Димитрій, за Ваші слова.

Дійсно, гетьмана Мазепу піддали анафемі, й мене піддали анафемі не за справи, а через гріхи тих, то оголошував ці анафеми. І за це вони ще дадуть Богові відповідь на Страшному Суді. Нам же треба йти дорогою правди. Бо з правдою Бог, а з кривдою – диявол. Хто живе правдою, той іде прямою дорогою, а хто живе неправдою, той ходить дорогами кривими. І хоча неправда до часу може мати велику силу, але завжди в історії людства правда перемагала. Не було такого періоду, щоби повністю перемогло зло. На якийсь час, попущенням Божим за гріхи людей зло може мати владу. Але перемогти – не може. Тому, якщо хочете бути в числі переможців – йдіть дорогою правди і будете переможцями. Пророк Давид не один раз говорив: не надійтесь на зброю, а покладайте надію на Бога, бо Бог і без зброї дасть перемогу.

Згадаймо нашу історію. Наші предки боролись за Україну зі зброєю в руках – але не досягли незалежності. А коли поклали надію на Бога, то незалежність і державність впали нам, як манна з неба. І цей дар, який ми отримали від Бога, треба зберігати. Бо Господь євреїв, які їли манну в пустелі, але ремствували, виступали проти Бога – відкинув. Коли не стало в них води і помирали від спраги, то Господь через Мойсея дав їм воду з каменя. Проте навіть Мойсей не повірив, що Бог може з каменя виточити воду. І через те, що він не повірив спочатку, Господь не впустив його в обітовану землю, а тільки показав її з гори.

Так і ми. Молилися за незалежність – і Господь дав нам її, як манну з неба. І тепер, коли настав час випробування – не втратьмо Україну! Бо ворогів багато, вони озброюються і неправдивим словом, і грошима, і переконують нас: не йдіть на вибори. А що означає не йти на вибори? Це означає віддати Україну. Тому ви не слухайте цих неправдомовників. Треба на вибори йти і захищати Україну. Не захистимо свободу – тоді й не треба скаржитися, що ми не свобідні. Просили свободу? Бачите цінність свободи? Не втрачайте її! Але свобода не є свавілля. Бо багато хто плутає свободу і свавілля. Свобода – це життя в добрі, а свавілля – це життя в гріху. Свобода, насамперед, – це  любов до своєї сім’ї, до рідних, бо хто не любить сім’ю, той уже не свобідний. Це також і любов до свого народу, до України. Бо хто не любить свою Батьківщину, той теж не свобідний. Бо він є рабом якоїсь пристрасті: чи то грошей, чи то влади, чи то слави. Такий є раб. А свобідний той, хто насамперед служить Богові, служить своїм ближнім, нарешті – служить своєму народу і своїй Батьківщині.

Для чого ми приходимо в храм і що ми тут почерпаємо? Якщо ми приходимо в храм, а Божественна благодать не просвічує наш розум, не показує нам правильний шлях – то ми даремно переступаємо поріг храму. Як ми зайшли порожні в душі – так і вийшли порожні. А якщо храм надихнув нас на добро, на любов до Бога, до сім’ї, до свого народу, до України – то ви не даремно переступили поріг храму. Значить Божественна благодать торкнулася вас. І це світло, яке ви тут отримали, несіть. Несіть і просвітлюйте інших. Бо Господь сказав: нехай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб всі бачили ваші добрі діла і прославили Отця, Який на небесах!

Ніколи не треба впадати у відчай, бо відчай є смертним гріхом. За своєю силою гріховності відчай рівний з гордістю. Бо як гордість не дає можливість покаятися, бо горда людина взагалі вважає себе ні в чому не винною, так і людина, яка впадає у відчай, не має надії на Бога. Бо вона думає, що Бог вже не може її простити, або не може спасти. Бог може все зробити! Він з каменя дав воду, мертвого Лазаря чотириденного воскресив, безбожників, які 70 років тримали нас, ніби у вавилонському полоні, знищив! То чому ви думаєте, що той самий Бог не захистить Україну? Захистить! Захистить, якщо і ми будемо Його слухати.

Я сподіваюся, що Господь просвітить розум українців. Бо багато з нас ніби в темряві ходять і не бачать, куди злі сили хочуть нас вести. Той, хто не бачить, той у темряві! А ми повинні їх просвітити і захищати наш дар свободи, отриманий від Бога.

Нехай Господь наш Ісус Христос і Божа Матір, і всі українські святі допоможуть нам одержати те, що ми хочемо. А головне, щоб Господь привів нас до вічного блаженного життя. Бо це є головне. Заради цього Бог став людиною, заради цього Він хрестився в Йордані – щоб спасти нас для життя вічного.

Тому нехай Господь за молитвами Пречистої Свої Матері і всіх святих нам допомагає! Амінь!

Звершилося святкування уставним многоліттям і вітаннями від парафіян, які отримали від свого Предстоятеля архіпастирське благословення.