Патріарше богослужіння на свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього
14 серпня 2012 року Свята Православна Церква відзначає одне з найбільших свят – Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. В народі це свято носить назву Медовий Спас. Також цього дня вшановується пам’ять старозавітних мучеників Маккавеїв (166 р. до Р.Х.).
Напередодні Патріарх Філарет у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі очолив урочисте Всенічне бдіння, під час якого було винесено Хрест на середину храму для поклоніння.
У день свята Святійший Патріарх, у співслужінні соборного духовенства, відслужив Божественну літургію.
Після прочитання Євангелія Патріарх Філарет виголосив проповідь: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри! Сьогодні ми святкуємо пам’ять свв. мчч. Маккавеїв, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара. Ці святі мученики жили за сто п’ятдесят років до Різдва Христового, походили з юдейського народу і нізащо не хотіли зрадити своєї віри, коли язичницький сирійський цар Антиох вимагав, щоб вони поклонилися ідолам. Цар мучив братів на очах їх матері та вчителя, щоб вони зреклись своєї віри і цим врятували своє життя. Але й матір Соломонія, і учитель Єлеазар підбадьорювали їх, щоб вони непохитно трималися віри своїх батьків і не боялися страждання й мук. І всі сім братів Маккавеїв разом з матір’ю і вчителем безстрашно пішли на муки і смерть за свою віру.
Сьогодні свята Церква відзначає й іншу подію – Винесення для поклоніння Чесного і Животворчого Хреста Господнього, на якому страждав і помер Христос Спаситель. Брати Маккавеї страждали, і Христос страждав на Голгофі. Там смерть і тут смерть. Причому Маккавеї невинно страждали за віру, і Христос страждав невинно – страждав і помер за наше спасіння. Якщо святі і навіть Господь страждали і пізнали смерть, то що вже говорити про наші, грішних людей, страждання і смерть. Де причина смерті, – цього великого зла, – коли навколо такий чудовий і прекрасний світ, який створив Бог? Але “Бог смерті не створив і не радіє з загибелі живих”, – каже Премудрий Соломон (Прем. 1, 13). Якщо Господь не створив смерті і не є винним у пов’язаних з нею стражданнях, то звідкіля взялися наші немочі, хвороби та інші види зла, з яких народжується смерть?
Смерть є результатом непослуху Богові, наслідком порушення Божої заповіді, наслідком прабатьківського гріха, що мав місце в Божому раю. Після гріхопадіння Адам і Єва одяглись у шкіряні ризи. Що це за шкіряні ризи? Це наше тлінне тіло – тіло, що вже не здатне бачити Бога і безпосередньо спілкуватися з Ним.
Бог не створив смерті. Оскільки Бог створив людину вільною, то Він не міг допустити і появи смерті, бо це було б порушенням природи Його творіння – через позбавлення людини свободи. Премудрість і благість Божа знайшла засіб, яким чином запобігти смерті людини і в той же час зберегти непорушною її свободу. Як Він зробив це? Бог вклав у людську душу совість і підкріпив її заповіддю, попередивши, що після порушення цієї заповіді прийде смерть, тобто не тільки смерть тіла, але насамперед духовна смерть. Бог не наказував прийти смерті, а передбачив, що вона може прийти. Він сказав Адаму і Єві: “Не їжте від дерева, бо в той день, коли з’їсте, помрете” (Див.: Бут. 2, 16-17). Бог попередив перших людей, що так може статись, якщо вони порушать заповідь. Зверніть увагу на те, що тоді Бог сказав не про смерть тіла, а про духовну смерть, бо Адам і Єва не померли в той же день тілом. Вони померли душею.
Але в чому виявляється смерть душі? В тому, що Бог відійшов і залишив людину. Коли Бог, Який є Саме Життя, в той же час є життям усіх, і особливо тих, що живуть духовним життям, присутній в наших душах, тоді неможливо, щоб у той же час була там і смерть. Коли ж Бог покидає душу, настає духовна смерть. Бог залишає душу через гріх. Бачите, смерть не від Бога, а від гріха. Спочатку душа залишає Бога, а тільки потім Бог покидає душу. Так що не Бог, Який створив нас, а ми самі винні в тому, що Він залишає нас. Ми самі народжуємо власну смерть, тому що свідомо виганяємо зі своєї душі Саме Життя. Відмовившись від Бога і послухавши ради диявола, ми поселили у свою душу мертвого духа, який раніше за нас покинув Бога і став винуватцем і нашої смерті. Поки що ми говоримо про смерть душі, яка, коли відходить від Бога, за словами ап. Павла, “живою помирає”.
Життя такої душі гірше за смерть, бо вона стає інертною до будь-якого добра і енергійною на всяке зло. Душа сама проти себе чинить підступи і самовбивчим злом штовхає себе на гірше.
Багато хто з нас звинувачує Адама за те, що він порушив заповідь Божу і став винним і у нашій власній смерті. Адам дійсно порушив заповідь Божу, але і кожен з нас чинить так само, коли не виконує ті ж самі Божі заповіді. Серед цих заповідей є одна дуже важлива, і той, хто виконує цю заповідь, звільняється від покарання за свої гріхи, а разом з тим – і від прабатьківського гріха. Що ж це за заповідь Божа?
Покаяння! Покаяння полягає в тім, щоб ми вже не чинили того, що заборонено Богом і в чому звинувачує нас совість. Бо Сам Бог заради Своєї великої любові до нас зійшов на землю, став людиною, подібною до нас в усьому, крім гріха, взяв на Себе гріхи людства, був розіп’ятим на хресті, помер, воскрес із мертвих і дав нам заповідь покаяння. Він сказав: “Покайтесь, наблизилося бо Царство Небесне” (Мф. 4, 17).
Браття і сестри! Нам усім треба каятися у своїх власних гріхах і принести Богові достойні плоди покаяння. Плоди покаяння – це смирення, яке є протилежністю гордині й самовпевненості, плач за свої гріхи, добре серце, що співстраждає людському горю і любить правду, мир душевний і терпіння в скорботах. Якщо будемо виконувати цю заповідь, Господь звільнить нас від духовної смерті. Дух Святий вселиться в нас і очистить нас від усякої скверни.
Крім духовної смерті, як усі ми добре знаємо, існує тілесна смерть. Звідкіля вона бере свій початок? Бог і цієї смерті не створив і не звелів їй бути. Початок смерті – від духовної мертвості диявола, який спокусив людей. А оскільки люди, на відміну від духів, мають тіло, то смерть духовна перейшла і на тіло.
Тілесна смерть, як і всілякі хвороби, є наслідком гріха. Каїн, який носив у своєму тілі духовну мертвість, жив на землі і постійно трясся. Він розірвав зі своїм рідним братом узи любові. В його серці поселилася ненависть, що виникла на ґрунті заздрості й закінчилася вбивством брата. Трясучка Каїна була наслідком його гріха. Про зв’язок хвороби з гріхом неодноразово говорив Господь Ісус Христос. Так, маючи намір зцілити у Капернаумі розслабленого, якого принесли до Нього, сказав: “Дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!” (Мф. 9, 2). Іншим разом людині, яка лежала біля Овечої купальні в Єрусалимі, після її зцілення Христос сказав: “Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого” (Ін. 5, 14). І ап. Павло, знаючи, що більшість хвороб є наслідком гріховного життя, говорячи про тих, хто не достойно приступає до Святого Причастя, бо вони споживають і п’ють собі на осудження, сказав: “Через це багато з вас немічних і недужих” (1 Кор. 11, 30). Але не всі хвороби, від яких страждають люди, є наслідком гріха. Є і такі люди, що терплять хвороби заради слави Божої, як той чоловік з Євангелія, що народився сліпим, про якого Сам Господь сказав, що ні він не згрішив, ні батьки його. Буває, що через тілесні страждання Господь випробовує віру і вірність людей, як це було з св. Іовом Багатостраждальним.
Таким чином, дорогі браття і сестри, і більшість хвороб, і духовна смерть, і смерть тілесна є наслідками наших гріхів, і винні в цьому ми самі, а не Бог. Бог же заради Своєї любові до нас, щоб визволити нас від гріха і смерті, послав у світ Свого Єдинородного Сина, Який став людиною, перетерпів всілякі страждання через нашу гріховність, помер на хресті, воскрес силою Свого Божества і таким чином визволив нас від гріха, хвороб і смерті.
Сьогоднішнє свято – Винесення Чесного Хреста Господнього – нагадує нам про подію, що сталась у Константинополі в ІХ ст., коли завдяки обнесенню навколо міста Чесного древа голгофського Хреста Господь визволив своїх людей від моровиці. Сьогодні нам і смерть не страшна, бо визволив нас від неї Господь Ісус Христос. Ми хоч і помремо, але обов’язково воскреснемо тілом. А щоб не хворіти, треба менше грішити і не носити духовну смерть у своєму тілі. І нехай Чоловіколюбний Господь наш Ісус Христос допоможе нам в цьому. Йому ж слава на віки віків. Амінь!»
Після закінчення богослужіння Святійший Владика освятив квіти і мед, принесені парафіянами Володимирського собору.
Про свято:
Святкування Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. За грецьким часословом 1897 року так пояснюється походження цього свята: «Внаслідок хвороб, що дуже часто бували в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і на відвернення хвороб. Напередодні (13 серпня), виносячи його з царської скарбниці, покладали на Св. Трапезі Великої церкви. Із нинішнього дня і до Успіння Богородиці, звершуючи літії по всьому місту, подавали його потім народу для поклоніння. Це і є винесення Чесного Хреста». 27 серпня хрест знову повертався в царські палати.
Також на цей день припадає свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородицi (1164). Воно було встановлене в XII столітті з нагоди знамень від образу Спасителя під час битв грецького царя Мануїла (1143—1180) з сарацинами і благовірного князя Андрія Боголюбського (1157—1174) з болгарами в 1164 році.
Цього ж дня Православна Церква вшановує пам’ять семи мчч. Маккавеєвих, матерi їхньої Соломонiї та учителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р.Х.). Священна історія оповідає нам, що у 166 р. до Р. Х. жив в Іудеї старець Єлеазар, священик і законовчитель, славний своєю мудрістю і благочестям. Його привели до мучителя і почали примушувати їсти свиняче м\'ясо, що було суворо заборонено Богом в Старому Завіті. Але Єлеазар погодився краще померти славною мученицькою смертю за закон Божий, ніж зберегти через його порушення ганебне життя. Під час великих мук, коли від ран священик Божий вже наближався до смерті, він, застогнавши, сказав: «Господу, що має досконале знання, відомо, що я, маючи можливість позбавитися від смерті, приймаю жорстокі страждання і охоче терплю їх через страх перед Богом». Були схоплені і сім учнів святого Єлеазара, брати Маккавєї: Авим, Антонiн, Гурiй, Єлеазар, Євсевон, Алим i Маркел, і з ними їх мати Соломонія. Їх привели до беззаконного царя і також почали примушувати їсти недозволену їжу. Тоді один з них, відповідаючи за всіх, сказав: «Ми готові краще померти, ніж порушити закони». Цар наказав відрізати йому язика, здерти з тіла шкіру і відсікти руки і ноги на очах в інших братів і матері. Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого юнака кинули на величезну розпечену сковороду. Коли помер перший, вивели на наругу другого, і він прийняв муку таким же чином. Вже на останньому подиху він сказав: «Ти, мучитель, позбавляєш нас справжнього життя, але Цар світу воскресить нас, померлих за Його закони, для життя вічного». Коли мучили третього і хотіли йому відрізати язика, він негайно виставив його, безстрашно протягнувши і руки, і мужньо сказав: «Від Бога я отримав їх, і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову отримати їх». Навіть мучителі були здивовані такою мужністю юнака. Потім славну мученицьку кончину прийняли ще троє братів Маккавеїв. Сьомому ж, наймолодшому, мати їх свята Соломонія сказала: «Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і пізнай, що все створив Бог з нічого і що так був створений і рід людський. Не страшися цього вбивці, але будь гідним братів твоїх і прийми смерть, щоб я по милості Божій знову придбала тебе з братами твоїми». Після синів померла і мати, радісно дякуючи Богові за те, що вона сама і діти поклали душі за закон Господа Вседержителя.
Також нагадуємо всім нашим читачам що з 14 серпня починається Успенський піст. Він триватиме два тижні і завершиться святом Успіння Пресвятої Богородиці.
диякон Андрій ГОЛОВКОВ, кореспондент «Церква.info»
