kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Духовенство і віруючі привітали Патріарха Філарета з Різдвом Христовим

vitannya Patriarha 08 01 2013 078 січня 2013 року, ввечері, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет очолив у Володимирському кафедральному соборі святкову Велику вечірню.

Його Святості співслужили архієпископи Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Епіфаній, Чернігівський і Ніжинський Євстратій, Білоцерківський Олександр, єпископ Вишгородський Агапіт, настоятелі столичних храмів, викладачі Київської православної богословської академії у священному сані, соборне духовенство.

Після вечірньої архієпископ Епіфаній, ректор КПБА і постійний член Священного Синоду, виголосив Патріарше Різвяне послання, а потім звернувся до Святійшого Владики зі словами вітання:

Ваша Святосте!

Вже традиційно сьогодні, на свято Різдва Христового, в цьому величному патріаршому кафедральному соборі ми зібрались для принесення різдвяного привітання Вашій Святості - не тільки постійні богомольці, але й віруючі з інших храмів, духовенство.

У ці святкові дні ми знову подумки споглядаємо невимовну тайну Боговтілення: Бог із любові до нас зглянувся на Cвоє творіння, пославши у світ Свого Єдинородного Сина, який через втілення преображає кожного і все навколо, підносячи від земного до небесного. Нічого не може бути більш піднесеного, ніж ця Божественна любов, яка відкривається тим, хто подібно євангельським пастирям є пильним.

У цій безперестанній пильності перебуваєте і Ви, Ваша Святість, біля свого словесного стада, охороняючи його від всього, що є противним євангельській істині і заповідям Господнім. Ви невпинно проповідуєте любов до Бога і любов до ближнього. Ви, примножуючи стадо пастирів і пасомих, не забуваєте примножувати і любов посеред нас прикладом свого жертовного служіння.

Для всіх Ви, за словами апостола Павла, є всім, щоб кожен, в міру свого сприйняття побачивши у Вас, прийняв і для себе потрібний йому зразок особистого спасіння.

Кожен із ченців і мирян із благоговінням і трепетом поспішає почути слова Вашої проповіді та настанови, отримати благословення від того, хто є правилом віри та зразком смирення, образом для вірних, як у слові, так і в ділі.

Рік, що минає, був сповнений визначними подіями у нашому церковному житті, які стали знаковими, викарбувалися на скрижалях наших сердець, увійшли в історію, будуть повчальними для майбутніх поколінь.

Ще зовсім недавно всі ми разом у цьому святому храмі вітали Вас, Ваша Святість, з нагоди славних ювілеїв 50-ліття архієрейського рукоположення та 45-ліття служіння на Київській кафедрі. Ваша непересічна особистість є беззаперечним авторитетом як у повноті нашої Святої Церкви, так і посеред православного, і не лише православного світу. Без перебільшення можна сказати, що стабільністю церковного життя, багаторічним Предстоятельським служінням Церкві, державі та нашому народові, Ви стали гарантом суспільного спокою, як в Україні, так і знаковою особистістю поза її межами. Ви стали справжнім Ангелом Української Церкви, який береже її та веде до тихої Небесної гавані.

Також рік благості Божої, що минув, був ознаменований і 20-літнім ювілеєм відродження автокефалії Української Церкви.

Щирою і однодушною є наша сьогоднішня молитва до Небесного Пастиреначальника, біля ясел Котрого ми всі нині стоїмо. Нехай Він прийме в дар наші немічні слова подяки за всі благодіяння Божі до нас, явлені минулого року. Молимо Його, щоб почув наше щире прохання, щоб довгими були Ваші дні, і щоб ще багато-багато років не зменшувалася у Вас міцність духовна і тілесна, дякуючи якій Ви мудро керуєте церковним кораблем, міцно тримаючи його кермо.

В цей святий вечір дозвольте привітати Вас, Ваша Святість, з Різдвом Христовим від імені духовенства, вірних та всіх тих, хто з любов'ю шанує Вас. Нехай Богомладенець Ісус, що народився у Вифлиємі, оновить Ваші душевні і тілесні сили, дарує Свою Божественну допомогу та укріпить Вас у Вашому нелегкому першосвятительському служінні на утвердження єдиної Помісної Української Православної Церкви.

На завершення свого слова владика Епіфаній підніс Предстоятелю квіти.

Святійший Патріарх подякував архіпастирям, духовенству та всім присутнім за вітання і молитви та виголосив повчальне слово:


Ваші преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри!

Насамперед, я хочу подякувати вам, владика Епіфаній, за тепле різдвяне привітання.

Хочу сказати, що ми кожного року святкуємо Різдво Христове, Пасху Христову, інші свята, і не завжди із цих свят виносимо для себе повчання, як ми повинні жити в сучасному світі. Для багатьох здається, що Різдво Христове було колись. Значення його непересічне, але це було колись. А яке воно значення має для сьогодення? Чому ми повинні навчатись від тих обставин, в яких відбувалось Різдво Христове?

Різдво Христове – це народження Творця, Творця цього світу, від Пресвятої Діви Марії. Це подія, яку чекали більше п’яти тисяч років різні народи. Чекали, а його не було. Воно не приходило, і багато людей втратили віру у пришестя Спасителя. Не тільки у пришестя Спасителя, а втратили віру взагалі в істинного Бога, і стали поклонятися ложним богам, людям , тваринам, сонцю, рікам. Чому тільки не поклонялись, тільки не Богові Істинному. Але Господь виконав обіцяне Ним, хоч багато людей не вірили. Це означає Різдво Христове.

А в яких обставинах все це відбувалося? Що, Різдво Христове прийняли всі з радістю? Ні. Одні прийняли з радістю – це пастухи, яким явилися ангели і співали «Слава в вишніх Богу», це волхви, які здалеку прийшли поклонитись новонародженому Царю і принести дари: золото, ливан і смирну. А інші? А інші навпаки. Цар Ірод стривожився, стривожився від народження нового Царя. Чого він стривожився? Хіба тільки від того, що народився його наступник? Ні. Він стривожився, що народився Спаситель світу, Месія. Одні раділи, а Ірод стривожений, що народився Месія.

Звідки ми бачимо, що якраз це стривожило Ірода? А бачимо це із того, що він покликав первосвящеників і від них дізнався про те, де повинен народитися Христос Цар. Значить, він думав не просто про царя, а про Того Царя, про Якого говорили пророки, Який повинен прийти для спасіння, і Цього Царя хотів знищити. А він же цар юдейський - як же ти хочеш знищити Довгоочікуваного Спасителя? Але він не тільки хотів, він і зробив це – знищив чотирнадцять тисяч невинних немовлят.

І у нас виникає питання: а де ж Бог? Чому він допускає це? І чи взагалі промишляє про народ і про людей, чи не промишляє? Промишляв і промишляє. Яким чином і в чому ми бачимо, що діяв промисел Божий, тобто Бог діяв? А бачимо в тому, що він явився волхвам і сказав їм не повертатись до Єрусалиму. Чому не повертатись? А тому, щоб не сказати царю Іроду де народився Спаситель світу. Зберіг Бог Немовля, чи не зберіг? Зберіг, бо якби волхви повернулись до Єрусалиму, то змушені були сказати де знаходиться це Немовля. А так Ірод не знав і тому знищив чотирнадцять тисяч.

Промишляв Господь про новонароджене Дитя й іншим способом, коли явився у сні Йосифу і сказав: «Візьми Немовля і тікай в Єгипет». Тікай, бо Ірод хоче Його вбити. Йосиф втік, значить Бог промишляв про Немовля? Промишляв. І ми можемо багато наводити прикладів того, як діє зло, і як діє праведність, святість. Бо візьміть, пастухи – це люди прості, але святі; матері, які втратили своїх дітей, своїми стражданнями стали мучениками; Йосиф Праведний і поруч з тим бачимо Ірода, бачимо книжників, фарисеїв, які чекали пришестя Спасителя? Чекали. А як поставились до Того Спасителя, якого чекали? Кажуть: «Ти богохульствуєш, Ти не маєш права відпускати гріхи. Ти хоч і зціляєш і воскресаєш з мертвих, але Ти це робиш силою бісівською». Отак зустріли ті, які знали про Христа Спасителя.

Дорогі браття і сестри, це не тільки тоді Бог промишляв про народ, про кожну людину. І тепер теж так само промишляє, тільки треба мати духовні очі, щоб бачити оцей промисел Божий тепер. Бо Христос сам сказав про людей: «хоч вони очі мають, а не бачать. Вуха мають, а не чують». Так і ми живемо, навколо нас відбуваються ті чи інші події, а ми не розуміємо до чого вони. Що вони означають і до чого приведуть? Ми не усвідомлюємо, що в самому християнстві йде боротьба між добром і злом, між самими християнами йде боротьба. У чому полягає ця боротьба? Одні люблять, а інші ненавидять; одні проповідують правду, а другі говорять неправду. І цю неправду не всі бачать, а той, хто має духовні очі, той бачить цю неправду, і бачить промисел Божий.

В чому полягає промисел Божий? Наприклад: ось ми люди старшого віку, пережили страшне, безбожне гоніння на Церкву, руйнацію храмів, знищення духовенства потоптання всього святого. Пережили? Але тоді ці безбожники казали: «Де ваш Бог? Чому Він не допомагає вам, якщо Він є? А раз Він не допомагає, то Його немає, бо якби був, то допоміг». Але пройшов час і Господь показав Свою силу. Безбожників нема, а Церква відроджується. Коли в Україні за двадцять років побудували більше трьох тисяч храмів. Уявіть собі, більше трьох тисяч храмів побудувати за двадцять років! Хіба це не є дія Божественного промислу? Бачимо ми це чи не бачимо? Одні бачать, а другі не бачать цього.

Візьміть інше – свободу. За свободу людство боролось протягом всієї своєї історії, хотіли бути вільними. І ми теж хотіли бути вільними і Бог дав нам, та ще й як дав . Не шляхом боротьби, зброї, війни, революцій, дав як манну з неба. То хіба це не промисел Божий, хіба Господь не турбується про нас?

Але в той же час все це добро. А зло, хіба воно зникло? Воно не зникло, воно серед нас. І з одного боку свобода, а з другого боку – неправда. Куди не станеш, куди не підеш – скрізь бачиш неправду. Ви подивіться на рекламу. Скільки в цій рекламі неправди, і скільки там гріха і зла! Терпить Бог, тому що Довготерпеливий, але карає, коли прийде час. Як покарав й Ірода, 14 000 немовлят не пройшли йому даром. Він закінчив своє життя ганебно, навіть соромно говорити про те, як він закінчив життя. Покарав Бог – покарав, значить Божа правда є!

Ви думаєте що цю неправду, яку ми бачимо, Бог не покарає? Покарає, обов’язково покарає. І добре, якщо покарає тут, на землі, але горе, якщо не покарає, а все покарання перенесе на небо, перенесе в майбутнє життя, у вічне життя. Тому Бог діє. Діє невидимо, бо Він Невидимий, але діє, і діє по відношенню до кожного з нас. Не думайте, що ось ви стоїте в храмі, а про вас Господь не піклується. Піклується, бо якщо Він піклується про польову траву, то невже Він не піклується про людину, заради якої Він створив цей світ? Хіба можливо таке? Неможливо. І тому кожен з нас повинен знати, що Бог про нас піклується і хоче щоб кожен з нас досяг спасіння, досяг вічного життя.

Не турбуйтесь сильно, що в цьому земному житті багато труднощів. Христос теж пройшов через це горнило труднощів. Якщо Христос, Син Божий пройшов, то хто ми? Він безгрішний, а ми грішні. Він святий, а ми беззаконники. І про нас Він піклується.

Тому святкуючи Різдво Христове ми повинні утверджуватися у вірі, у вірі, що Господь спасе нас, обов’язково спасе, але при одній умові – якщо ми хочемо. А якщо не хочемо – не спасе. Не спасе, тому що не хочемо В спасінні діють дві сили – Божественна і людська, і без людської сили спасіння не може бути. І тому оті вічні страждання, які будуть, вони будуть справедливі, тому що ті грішники не хотіли бути з Богом, а захотіли бути з дияволом.

Нехай же Різдво Христове надихає вас, дорогі браття і сестри, на подвиг, на терпіння, на любов, на добро. І тоді йдемо у земному житті сміливо, нічого не боячись. Бо Бог з нами, тому ми співаємо «З нами Бог, розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог». Йому слава на віки віків. Амінь.

Після многоліття Патріарха Філарета співом колядок привітали дітки недільної школи Володимирського собору. Святійший Владика подав благословення віруючим, а дітки ще й отримали солодкі подарунки.

Завершилися урочистості Різдвяним прийняттям, на якому Святійший Патріарх звернувся до почесних гостей зі словами привітання:

Христос народився!

Дорогі браття і сестри!

Я дуже радий, що на це святкове Різдвяне прийняття прийшло так багато наших шановних гостей. Я вітаю і представників влади, і представників Верховної Ради України, і дипломатичний корпус, який у великій кількості прийшов сьогодні на привітання, особливо вітаю нашу славну українську інтелігенцію, науковців, культурних діячів, письменників, лікарів і всіх тих, без кого не може існувати наша Українська держава. Бо якби вас не було, то і України б не було, тому що ви – мозок української нації.

Велику роль відіграє Церква у державному будівництві, велику роль. І тому її розкололи, щоб вона не була тією консолідуючою силою, якою вона є і буде. Але, крім Церкви, головною силою є ви – мозок української нації. Ми ще не завершили будівництво нашої Української держави. Не завершили, тому що не всім подобається наша Українська держава, бо якби подобалась, то ми б вже побудували, а то - не подобається. Але нехай знають, що з нами Бог, а якщо з нами Бог, то і перемога буде за нами.

Усі наступи на українську мову – даремні. Даремні тому, що є Українська Церква, яка молиться українською мовою, проповідує українською мовою, навчає українською мовою. Не переможуть нашу українську мову, тому що у нас є письменники і поети, які бережуть українську мову.

Економіка залежить від правди. Якби все у нас було по правді, то і економіка у нас не кульгала на обидва коліна. А тому що немає у нас правди, то ми маємо біди.

Але треба звернутись до джерела нашої духовності – до Різдва Господа нашого Ісуса Христа. Ось ви всі читаєте Євангеліє і знаєте: Христос Творець народився, - а скільки спротиву. І з боку царя Ірода, і з боку первосвящеників та книжників. Здавалось би вони повинні радіти, а вони - навпаки, тому що йшли дорогою неправди. Ось і у нас не всі йдуть дорогою правди. Не скажу що у нас немає правди - є у нас правда, бо якби не було б у нас правди, то і Бог з нами не був, якби не було правди.

Тому Різдво Христове нас повинно утверджувати в чому? В тому, що перемагає завжди Бог, а Бог буває тільки з людьми, які живуть по правді. А ті, які ходять кривими дорогами – рано чи пізно будуть переможені. Ходив Радянський Союз кривою дорогою? Ходив, бо казав, що Бога немає: «Ми рай побудуємо без Бога». Це дорога крива і Бог неправду переміг. Тому той, хто виступає проти Української держави, теж буде переможений, бо правда на нашому боці.

Я хочу, щоб свято Різдва Христового утверджувало в нас віру, не тільки в наших душах, утверджувало віру в добро, любов, мир і радість, а щоб ми перемагали всяку неправду. І ми переможемо її, переможемо, тому що з нами Бог.

Я ще раз вітаю всіх вас з Різдвом Христовим!

Христос народився!

Під час прийняття Предстоятель мав спілкування з представниками влади, народними депутатами України, інтелігенцією, дипломатами та іншими почесними гостями.

Фото Василь Дідух