kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Патріарше богослужіння у свято Входу Господнього в Єрусалим

Патріарше богослужіння на Вербну неділю5 квітня 2015 року, у неділю 6-ту, Ваїй (Вербну неділю), свято Входу Господнього у Єрусалим, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію свт. Іоана Золотоустого у Володимирському кафедральному соборі.

 Напередодні, 4 квітня, Патріарх відслужив Всенічне бдіння. Його Святості співслужив настоятель собору протоієрей Борис Табачек та духовенство кафедрального храму.

Після прочитання Євангелія Предстоятель виголосив проповідь:

"В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми святкуємо день входу Господнього в Єрусалим і за звичаєм в цей день приносимо віття верби. Тому неділя ця називається вербною. Але якщо запитати переважну більшість людей, чому ви приносите віття верби, то відповідь буде такою: бо такий звичай в цю неділю освячувати вербу і приносити її до храму.

А який сенс цього звичаю і від чого він походить? На Сході воєначальників-переможців зустрічали в столицях з пальмовими вітями. Тому Ісуса Христа, коли Він входив у Єрусалим як цар, теж зустріли з пальмовим віттям. І як ви знаєте із Євангелія, також стелили одяг по дорозі, а діти кричали «Осанна Сину Давидовому».

Чому Христа в Єрусалимі зустріли таким самим чином, як зустрічали переможців на війні? Тому що Ісус Христос перед цим переміг смерть, воскресивши Лазаря чотириденного. Ісус Христос і до Лазаря воскрешав мертвих: сина наїнської вдови і дочку Іаіра, але його не зустрічали так, як зустрічали в Єрусалимі після воскресіння чотириденного Лазаря.

Чому після воскресіння Лазаря Господа Ісуса Христа зустріли так урочисто? А тому, що це було не звичайне воскресіння. Бо коли ви уважно прочитаєте в Біблії про воскресіння інших померлих, то ви не знайдете жодного випадку, щоби хтось із пророків воскресив людину, яка вже розкладалася і смерділа. Таких воскресінь у Біблії немає, а Лазар воскрес після того, коли почав вже розкладатися і вже смердів, бо чотири дні лежав у гробі. Тому це чудо так сильно вплинуло на народ.

Треба знати, що на Пасху в Єрусалим юдеї збиралися з усіх міст; де б вони не жили, але приходили на Пасху в Єрусалим, щоб поклонятися Богу, принести жертву в Єрусалимському храмі. Тому в Єрусалимі в ці дні було дуже багато людей і зустріч Ісуса Христа після воскресіння Лазаря була незвичайною. І ось цю подію, дорогі браття і сестри, ми і святкуємо у вербну неділю.

А що ж означає ця верба? Верба, як ви бачите, пускає бруньки, які є ознакою життя. Через цю вербу ми засвідчуємо нашу віру у вічне життя. Зима не може перемогти життя і тому бачите, як голе віття відновлюється і дає паростки, а потім дасть листя, розквітне і плоди принесе. Так і наші тіла, хоч вони і будуть мертвими, як віття верби зимою, але як віття весною дасть плоди і листя, так у свій час і наші тіла теж воскреснуть із пороху земного. Церква ніби так говорить: дивіться, мертве на вигляд віття дало ознаки життя, так само і наші тіла воскреснуть із мертвих і будуть жити вічно.

Тому той, хто носить віття верби, сповідує віру у наше загальне воскресіння і саме про цю віру нагадує нам Вхід Господній в Єрусалим, який є великим святом. Воно нагадує нам, через воскресіння Лазаря, а ще більше через воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, що і ми воскреснемо. А коли воскреснемо, то постанемо спочатку на суд, де ніякий грішник не сховається від Бога і Господь або помилує людину, або покарає.

Помилує тільки тоді людину, коли вона покається у своїх гріхах, і покається плідно. І навіть якщо дуже важкі гріхи були, але і такого помилує грішника, бо розбійник теж був не доброю людиною, але людиною грішною і злою, і Господь простив йому гріхи й першим увів його у рай.

А другого розбійника Господь не простив. Ви зверніть на це увагу, чому другого розбійника Господь не простив? Невже не вистачало милосердя і любові? В Бога безодня милосердя і любові, і любов незбагненна, але Господь прощає тільки тим, хто кається і звертається до Нього в молитві.

Тому воскреснемо всі на суд Божий, але треба воскреснути для життя блаженного, а не для страждань. Тому треба, живучи на землі, не гаяти час, а каятися в своїх гріхах і Господь простить.

Чому у нас в Україні відбуваються ці події – війна на Сході, напад агресора, хіба випадково? Не випадково, бо гріхів у нас багато. Ви бачите, як тяжко долається корупція в нашій країні, з якими потугами, якими труднощами йдуть реформи. Якщо ми говоримо про реформи, то ми розуміємо під цим відновлення справедливості, бо реформи, які будуть не справедливі, нічого доброго не принесуть.

Отже є за що карати? Є. Але ви подивіться, як народ відроджується. Це відродження ми бачимо в тому, що йдуть люди і молоді, і старі захищати свою українську землю від агресора, свідомо віддають життя. А Господь Ісус Христос сказав: «Ніхто не має більше любові, як хто душу свою», тобто життя своє «покладе за друзів своїх». І вони віддають життя своє за свій народ, за свою сім’ю, за своїх друзів, за свою Батьківщину. І ті, які не віддають життя, але збирають допомогу, часом віддають останнє – це теж є виявлення жертовної любові.

То як ви думаєте: Господь бачить все це чи не бачить? Безумовно бачить відродження людей, відродження духовності нашого народу.

Воїни перед лицем смерті моляться не так, як ми молимося, а моляться щиро, бо перед їхнім лицем стоїть смерть і вони звертаються до Бога, щоби Господь зберіг їм життя і дав перемогу. Почує Бог молитву таких воїнів? Безумовно почує. Якщо він почув слабкий голос розбійника і дарував йому вічне блаженне життя, то почує і їх.

І тому ми, дорогі браття і сестри, повинні бути впевненими, що Господь помилує нас і дасть нам перемогу, бо народ наш кається і захищає свою землю. Будемо ж дорогі браття і сестри дякувати Богові за Його милосердя, за те, що нас, грішних, напоумляє і веде правильним шляхом до життя вічного, де ми будемо існувати не тільки душею, а будемо існувати і душею, і тілом. Йому слава на віки віків".

Варто зазначити, що за Божественною літургією до причастя Святих Христових Таїн приступила велика кількість віруючих, а кафедральний собор не міг вмістити всіх молільників, які стояли і на вулиці.

Після завершення богослужіння Предстоятель Київського Патріархату благословив і освятив вербу, яку віруючі принесли до храму.