kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Духовенство і віруючі привітали Святійшого Патріарха Філарета з Різдвом Христовим

Патріарше богослужіння8 січня 2016 року Святійший Патріарх Філарет очолив Велику вечірню у Володимирському кафедральному соборі. Після богослужіння відбулося Різдвяне прийняття.

 8 січня 2016 року ввечері, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет очолив у Володимирському кафедральному соборі святкову Велику вечірню.

Його Святості співслужили: Патріарший намісник, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній, голова Синодального управління у справах духовної освіти, ректор КПБА; архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, секретар Священного Синоду, голова Інформаційного управління; архієпископ Богуславський Олександр, вікарій Київської єпархії, голова Економічного управління; єпископ Васильківський Лаврентій, вікарій Київської єпархії; намісник Михайлівського монастиря єпископ Вишгородський Агапіт, керуючий справами Київської Патріархії; єпископ Іоан (Швець); єпископ Адріан (Кулик); настоятель Володимирського кафедрального собору протоієрей Борис Табачек, намісник Свято-Феодосіївського монастиря архімандрит Макарій (Папіш), настоятелі столичних храмів, адміністрація та викладачі Київської православної богословської академії у священному сані, соборне духовенство.

Після вечірньої Патріарший намісник, митрополит Епіфаній, ректор КПБА і постійний член Священного Синоду звернувся до Святійшого Владики зі словами вітання:

Ваша Святосте, шанований усіма наш Архіпастирю та молитовний отче!

Сьогодні під склепінням величного Свято-Володимирського патріаршого собору, а душею – немов би з Вифлеємського вертепу – з тихою радістю і невимовним трепетом вітаємо Вас словами:

Христос народився!

Святитель Григорій Чудотворець, єпископ Неокесарійський, урочисто проголошує: «В цей радісний день народився Бог. В цей день великого пришестя Бог став Тим, Ким ніколи не був: будучи Богом, став Людиною, однак, ставши Людиною, залишився Богом».

Починаючи кожний новий рік, ми підводимо підсумки попереднього і просимо у Бога благословення на рік прийдешній.

Просимо ж ми передовсім миру для нашої Батьківщини, яка потерпає від російської агресії. Це прохання співзвучне з ангельською звісткою про новонародженого Богомладенця: “Слава в вишніх Богу, і на землі мир, між людьми благовоління” (Лк. 2: 14). Крім того, саме свято Різдва Христового знаменує собою примирення людини з Богом.

У 2016 році Православна Церква буде відзначати 1000-ліття від дня упокоєння рівноапостольного Климента, єпископа Охридського, учня святих Кирила і Мефодія, який успішно продовжив розпочату святими братами працю. Це знову переконує нас, що Ваші, Святійший владико, незчисленні труди з перекладу Священного Писання, святоотцівських текстів та богослужбової літератури є Богом благословенною справою. Бо ж згадувані святі не розповсюджували грецькі тексти, а бажали надати слов’янському народу необхідну літературу зрозумілою мовою. Тому ми Вам надзвичайно вдячні за сотні томів українською мовою, які стають непохитною основою богослужбового життя та богослів’я Української Церкви.

Ми також святкуватимемо 950-ліття з часу преставлення преподобного Іларіона, схимника Києво-Печерського. Цей святий муж прославився тим, що зранку й до ночі трудився над переписуванням духовних книг. Згадуючи подвиг святого, наша Церква під керівництвом Вашої Святості активно займається виданням просвітницької літератури. На усі часи в історію Українського Православ’я увійде акція “Закон Божий у кожну оселю”, що дала можливість багатомільйонній українській пастві безкоштовно отримати примірник цієї жаданої в усіх православних сім’ях книги.

2016 рік буде уславлений і небаченим досі для Української Православної Церкви ювілеєм. Це 50-річчя від початку служіння на Київській кафедрі Вас, наш Предстоятелю! Жоден з очільників древньої столичної української кафедри так довго на ній не пастирював. У цьому ми вбачаємо Промисел Божий над Вами та нашою Церквою. Господь побачив у Вас того, хто може відгукнутися на Його заклик і відродити занедбані атеїстичним лихоліттям душі, утвердити саме Українську по духу Церкву на своїй Батьківщині та серед інших Помісних Церков.

Ми згадуватимемо й скликаний та проведений Вами 25 років тому Собор Української Православної Церкви у Києво-Печерській лаврі, який проголосив курс на повну незалежність від Російської Церкви та утвердження Київського Патріархату.

Ваша Святосте!

Прийміть найщиріші вітання з радісним святом Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа!

Нехай світло вифлеємської зірки осяє Ваше серце, зігріє любов’ю та милосердям Божим. Нехай Богомладенець Ісус охороняє Вас Своєю благодаттю, щоб Ви ще багато років трудилися на винограднику Христовому. Нехай втілений Господь принесе злагоду та дарує мир і благоденство нашій Українській державі.

На завершення свого слова владика Епіфаній підніс Предстоятелю просфору та квіти.

Святійший Патріарх подякував архіпастирям, духовенству та всім присутнім за вітання і молитви та виголосив повчальне слово:

Ваше високопреосвященство, Ваші преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри.

Христос народився!

Я дякую, владико, за Ваше привітання і те, що Ви перерахували – все це відноситься до нашої Української Православної Церкви Київського Патріархату як благословення Боже. Бо якби не було б благословення Божого, то з нами було б те саме, що з тепершньою так званою Автокефальною Церквою, яка виникла не по волі Божій, а по попущенню і тому вона розвалюється. А Київський Патріархат, який виник по волі Божій – зміцнюється і на сьогодні дійсно став вже найбільшою в Україні Православною Церквою і це тому, що ми йдемо шляхом, який накреслив Господь Своїм промислом.

Тепер щодо нашого свята. Кожного року ми відзначаємо Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Для чого Церква кожного року святкує цю подію? Для того, щоб нагадати нам про безмежне благодіяння Боже щодо людського року. В чому полягає це велике чоловіколюбство Сина Божого і взагалі Пресвятої Тройці? В тому, що Син Божий визволив нас від гріха і смерті. Ви скажете: «Яке це має значення для нас, чи визволив Він нас від гріха і смерті, чи не визволив, – яке це має значення»? Так думають люди, які не усвідомлюють, що вони народилися в цей світ і з цього світу ніколи не вийдуть, тобто вони будуть існувати вічно.

Але як вони будуть існувати? Вони не задумуються над цим і тому Церква нагадує кожного року кожній людині: «Пам’ятай, що є вічне життя і що ти вийти із цього життя не можеш. Але якою ти будеш, людино, в цьому вічному житті, ти не задумуєшся, а Бог знає і тому прийшов спасти нас, і тому Син Божий звершив цей подвиг». Подвиг який? Будучи Богом, безмежним – став немовлям, зачався в утробі, невмістимий – вміщається в утробі Пресвятої Діви Марії. Для чого? Для того, щоб перемогти наш гріх, бо ми самі перемогти його не можемо, а тим більше не можемо подолати смерть. І про це Церква нагадує нам кожного року святкуючи Різдво Господа нашого Ісуса Христа.

Що ж відбувається в християнському роді, тобто серед всіх християн? Що роблять християни святкуючи Різдво Христове? Святкують, співають колядки, сидять за святковими столами, згадують про Різдво Христове, але не цим тільки закінчується святкування Різдва Христового. За цим йде боротьба, боротьба за земне життя і боротьба за вічне життя. І переважна більшість християн, і не тільки всіх християн, а православних християн, і переважна більшість й священства бореться за земне життя, а не за вічне. Але є якась частина православних і всіх християн, які борються за вічне життя.

А що означає боротися за вічне життя? Як боротися за вічне життя? Це означає боротися з власними гріхами, насамперед, очищатися від гріхів. Той, хто перемагає в собі гріхи, той думає про вічне. Бо з гріхами він буде жити і на землі, – ми ж грішимо, але продовжуємо жити на землі, тимчасово. А той, хто бореться з гріхом, той думає про вічне, розуміючи, що з гріхами, з неочищеною душею у вічне життя увійти неможливо. І це треба розуміти кожному православному християнину, кожному священнослужителю. Тому що не треба думати, що якщо ти одягнув на себе священні одежі, то ти обов’язково вже будеш у Царстві Небесному, – ні. Якщо не будеш боротися зі своїми гріхами, не будеш ретельно виконувати свої обов’язки – в Царство Небесне не ввійдеш, патріарх ти чи архієрей, чи священик, чи простий мирянин. Справедливість Божа діє щодо всіх однаково.?? 

Тому, дорогі браття і сестри, нам треба в дні Різдва Христового роздумувати про вічне життя, інакше це святкування даремне, воно приносить користь лише тимчасову, наповнює серця радістю тимчасово, на період свят, а після свят йде ось та боротьба за земне життя. Але Бог не залишає людський рід і не залишає свою Церкву, навіть якщо ми є такі грішні і не думаємо про вічне життя. Бог не залишає нас і тому Своїми шляхами веде нас до головної мети нашого існування – до вічного життя блаженного.

Яким чином Він веде? Господь, який є Істина, сказав: «Терпіння вашим спасайте душі ваші». Якщо ви не хочете боротися зі своїми гріхами, або не можете, такі слабкі, то тоді терпіть страждання. А це вже залежить не від вас, бо страждання Господь попускає, попускає для того, щоб ми терпіли і через це терпіння страждань ми осягаємо спасіння. Бо Господь сказав: «Терпінням вашим спасайте душі ваші», значить це правда.

Як говорять святі отці, що не всяке терпіння приводить до блаженного вічного життя. Яке терпіння приводить до вічного, блаженного життя, а яке не приводить? Те терпіння, коли ми дякуємо Богові. За що дякуємо? Не за те, що ми страждаємо, а дякуємо за те, що Він нас спасає таким чином. Якщо ми дякуємо за це, то така людина, така душа обов’язково буде в Царстві Небесному. Тому за страждання треба ще дякувати Богові.

Не кожна людина доходить до такої свідомості, щоб за страждання ще й дякувати. Але ті, які не дякують і терплять – теж мають від цього користь, як говорять святі отці. Яку користь? В майбутньому житті страждання вічні будуть полегшені через ці земні страждання, тільки полегшені, але до спасіння, до Царства Божого не приведуть.?? 

Якщо взяти всю історію людства, історію Церкви Христової, то переважна більшість християн спасається через терпіння скорбот. І в цьому немає нічого дивного, бо Господь Ісус Христос, тобто Син Божий, своєю людською природою теж страждав, і страждав більше ніж страждаємо ми. Бо Він, будучи безгрішним, був розіп’ятим як найбільший грішник, бо на хресті розпинали тільки злодіїв. І Спасителя нашого люди прирівняли до найбільшого злодія і тому розіп’яли, і Господь терпів це. Не просто терпів, а молився за своїх розпинателів і казав: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що вони роблять». Так якщо Господь терпів такі страждання, то чому нам не терпіти?

Україна зараз переживає цю війну, несправедливу, бо це агресивна війна з боку Росії і з боку тих сепаратистів, які прийшли із Росії, оселились на українській землі. Українська земля їх прийняла, дала їм можливість жити, а вони тепер хочуть цю українську землю приєднати до Росії. Є в цьому справедливість? Немає в цьому справедливості. І тому Господь і посилає ці страждання не лише нам, а й їм, бо вони страждають більше за свої гріхи. Але пам’ятаймо, що керує Бог, справедливий Бог. І оскільки правда на нашому боці, то Бог з нами, з правдою, з добром, а не зі злом. І ми повинні вірити, і вірити твердо, що перемога наша буде обов’язковою, іншого не може бути. І тому маючи таку віру, ми не повинні падати духом, впадати в зневіру.

Співаємо «З нами Бог»? Співаємо. А якщо з нами Бог і ми ці слова проголошуємо від серця, то чого нам боятися, якщо з нами Бог?. Кого боятися, агресора боятися? Хіба його Бог подолати не може? Згадаємо Гітлера, який теж захопив третину Радянського союзу і всю Україну. Захопив, але втримати не міг, і закінчив чим? Сам себе застрілив. Ось така кончина агресора, людини, яка йде не дорогою Божою.

Тому дорогі браття і сестри, будемо дякувати Богові за всі Його благодіяння до нас, за страждання і за радість. Не можемо подолати гріх? Будемо терпіти і дякувати Богові і тоді досягнемо того, заради чого Син Божий став Людиною, Йому слава на віки віків.

Христос народився!

Після многоліття Патріарха Філарета співом колядок привітали діти недільної школи Володимирського собору. Святійший Владика подав благословення віруючим, а дітки ще й отримали солодкі подарунки.

Завершилися урочистості Різдвяним прийняттям, на якому Святійший Патріарх звернувся до почесних гостей зі словами привітання. Патріарх Філарет привітав усіх присутніх з Різдвом Христовим та розкрив значення цієї події в умовах, які переживає український народ: "Кожного разу, коли ми святкуємо Різдво Христове, то багато людей задумуються над цією подією, що це означає? Це означає, що Син Божий став немовлям, Творець стає дитиною. Для чого? Для того, щоб перемогти гріх, перемогти неправду. Кожного разу, згадуючи цю подію ми переживаємо її в умовах сьогодення і розглядаємо її пристосовано до наших умов. Ми живемо зараз в умовах війни, люди страждають, святкують у важких умовах Різдво Христове і кожен із нас думає, чим це все закінчиться. Для людини віруючої немає нічого дивного і віруюча людина знає чим все закінчиться. Чим же все закінчиться? Закінчиться нашою перемогою, бо неправда не може перемогти, бо Бог не може бути з неправдою. Агресія– це неправда і тому агресія перемогти не може" – відзначив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Під час прийняття Предстоятель Київського Патріархату мав спілкування з представниками влади, народними депутатами України, інтелігенцією, дипломатами та іншими почесними гостями.