kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Предстоятель Української Церкви: Патріарх-проповідник

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТПатріарх-проповідник. Святійший Патріарх Філарет має неабиякий проповідницький дар. Він дуже добре пам’ятає апостольські слова: «Бо, коли я благовіствую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов\'язок мій, і горе мені, коли не благовіствую!» (1 Кор. 9, 16). Любов до проповіді Патріарх зберігає таку ж саму, як і до богослужіння.
Двохтомне видання повчань Святійшого Патріарха свідчить про його вмілий дар проповідництва. Одного разу Святійший Владика показав першу, написану від руки, проповідь. Вона носила назву «Про користолюбство». Каліграфія у Святійшого академічна, розбірлива. З роками стиль його проповідей не міняється. Патріарх ставить перед слухачами багато запитань і дає відразу відповідь.

Інколи назва проповіді носить питальний характер: «Де і в чому шукати щастя?», «Що таке гріх?», «Яка релігія є істинна?», «Чи хочемо ми спастись?». Проповіді, надруковані у двох томах, Святійший Патріарх виголосив у 1996-2000 роках з амвону Свято-Володимирського собору. Віруючі їх уважно слухали. Потім порушували питання перед Патріархом про їх видання. Деякі з них були надруковані у журналі Православний вісник, виходили окремими брошурами. Але й цього було мало. Тому у 1999-2000 роках з’явилося два томи проповідей Патріарха.


Побожне, проникливе, правдиве слово Святійшого Владики пов\'язане із сьогоденням, звернене до всіх віруючих. Як мудрий архіпастир, Патріарх свої повчання збагачує великим власним глибоко-богословським досвідом, надаючи увагу найголовнішому в земному житті – спасінню людських душ. Більшість його проповідей – це не просто переказ євангельських подій, розповідь про християнські чесноти, а глибокий аналіз і їх зв\'язок із сьогоденням. У своїй проповіді на Новий Рік Святійший Владика вдається до викриття сучасних пороків людського суспільства. «В надії досягнути бажаного щастя одні з нас усі свої зусилля і турботи звертають на їжу і пиття, другі – на одяг і вбрання, треті – на гроші та матеріальні здобутки, четверті – на одержання найбільших чуттєвих утіх та насолод, п\'яті – на задоволення честолюбства, досягнення влади тощо. Ось ідеали, яким так старанно поклоняється гріховне людство».


Окремо у своїй проповіді Патріарх торкається відвічної теми стосунків батьків і дітей, будуючи її на яскравому прикладі виконання заповіді: «Шануй батька твого і матір твою – і добро тобі буде, і довго житимеш на землі» святителем Іоанном Золотоустим. Патріарх наприкінці своєї проповіді закликає: «Батьки і матері! Візьміть ці стосунки за приклад у ваших обов\'язках стосовно дітей. Кожне слово Іоаннової матері Анфуси – прекрасний урок. А ви, діти, вважайте за свій священний обов\'язок утішати старість ваших батьків. Жертвуйте вашими бажаннями задля їхніх бажань, вашими задоволеннями заради їхніх задоволень, вашим спокоєм – в ім\'я їхнього спокою. І тоді не буде проблем між батьками і дітьми».


Багато проповідей Патріарх присвятив викриттю гріховних пороків, якими сьогодні люди все більше хворіють, вдаючись, зокрема, до всілякого роду ворожби і чародійства. Святійший Патріарх застерігає: «Якщо ви будете вдаватися до ворожінь, то станете негідними допомоги і милості Божої, і цим приготуєте для себе численні нещастя». Викриває Патріарх і гріхи гордості та самохвальства, самоомани і святотатства, заздрощів і лицемірства, зарозумілості і наклепу. «Зарозумілість є хвороба нашої душі, хвороба така сильна і тяжка, – каже Святійший Патріарх, – що ставить людину в ряд духів злих, ворожих Богові. Самолюбство і зарозумілість завжди з’єднанні з тонким, часто непомітним ненависництвом до ближнього».

 

51


Є у Патріарха ціла низка проповідей під назвою «На слова канону св. Андрія Критського», які носять покаяльний характер, торкаються покаяльного настрою, який є притаманним кожній благочестивій людині. Канон Андрія Критського читається у дні першого тижня Великого посту. Пригадую, як ці слова Патріарх виголошував навіть під час читання акафістів святій вмч. Варварі й свмч. Макарію. Говорячи про сумний стан сучасників Ноя (про це йде мова в одній із пісень канону), Патріарх наголошує, що «у моральному розпаді особистості криється небезпека не тільки для окремої людини, а й для усієї нації. Для народу, який втрачає моральні засади, існує реальна загроза повного (як це неодноразово бувало в історії людства) зникнення з обличчя землі. Коли держава потурає розпусті, це означає, що вона не зацікавлена у збереженні себе як держави». Хіба ці слова Патріарха не є актуальними для нашого часу? Хіба прекрасне поняття свободи й прав людини не трактується сьогодні як вседозволеність? А вседозволеність в кінцевому результаті веде до загибелі. Отож проповіді Патріарха завжди просякнуті відповідями на живо-тремтливі проблеми питливої душі людської.


Патріарх є не тільки добрим проповідником, він стежить, щоб і інші добре й вміло проповідували. Особливо він завжди дослухається до повчальних слів духовенства Володимирського собору. Цікавиться також, як викладається предмет гомілетики у духовній академії. Для нього є також важливо, щоб ці проповіді звучали українською мовою, тією мовою якою думає і розмовляє паства. Проповідує Патріарх не тільки в храмі, але й зі сцен, різних залів, на урочистих заходах, на зустрічах та оказіях. Слово його завжди проникливе, навіть інколи гостре й викривальне.


Жодного разу Патріарх не оминає зустрічей і спілкування з майбутніми проповідниками Слова Божого – студентами Київської православної богословської академії. Часто нагадує їм про роль пастиря в сучасному світі. Стверджує своїм запальним словом у молодих серцях віру й поступ у боротьбі за Помісну Українську Православну Церкву. Буваючи серед студентів академії на початку навчального року, в день пам’яті св. ап. і єв. Іоанна Богослова, на випускному акті, він завжди проповідує в академічному храмі й обов\'язково виголошує слова настанови на урочистому засіданні в актовому залі. Він завжди промовляє у своєму серці: «Бачу мету і прагну її досягнути, і не надіючись на власні сили, вказую на неї майбутнім молодим пастирям і архіпастирям. Може інші, будучи наділені прикладами моїх власних зусиль і благочестивих поривів серця, зроблять ще більше за мене. А можливо тут, серед молодих, присутніх у цьому залі студентів вже немає таких? Ні, не хочу в це повірити, – думає Патріарх, – і далі, вже піднесено, каже самому собі: «Тоді дякую Господеві за всі мої справи й помисли, якими я хотів принести користь для спасіння інших».

митрополит Димитрій (Рудюк)