Розвиток гріха у нашому житті на прикладі гріхопадіння Адама і Єви.

На перший погляд гріхопадіння відбулося дуже просто, Єва згрішила, бо з’їла яблуко від забороненого плоду, але потрібно детальніше розібратися в цьому, читаючи книгу Буття.

Змій вибрав слабшого – жінку – і звернувся з питанням до неї. У книзі Буття читаємо: «Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?» Тобто те, що змій заговорив до жінки – це був перший етап спокуси, а всього цих етапів вісім.

Перший етап називається прилогом (грецьк. прозболі), що можна перекласти як закид. Цим терміном називається перше зіткнення гріха із людською свідомістю. Прилог, як і наступні чотири стадії розвитку пристрасті, звершується на рівні думки. Прилог ні в якому випадку ще не є гріхом, оскільки, не дивлячись на те, що уявлення вже торкнулося людини, але це відбулося помимо людської волі. Тобто які б думки у нас не виникали, навіть найпоганіші – гріха немає. Але потрібно знати, що їх нам підкидає диявол. Бути пильними і відкидати гріх на рівні прилогу – те, до чого закликали святі. Хоча на рівні прилогу гріх приходить як щось зовнішнє для душі, той факт, що людське серце з легкістю готове відкликнутися на спокусу виявляє можливість присутності зла і в самій людині. І в залежності від того в якій мірі душа чиста і наскільки звичним є для неї гріх, скокуса відкидається людиною з більшою чи меншою легкістю.

Якщо в людини немає моментальної реакції на помисел, який прийшов, то гріх переходить в наступну фазу, яка називається бесідою чи краще сказати співбесідою. Ось із цього етапу вже починається гріх. Що відбувається на цьому етапі? До нас прийшла думка і ми затримуємо її та починаємо з нею розмовляти, обдумувати. Якраз ціль прилогу – ввести нас в бесіду для того, щоб людина не помітила, що вона вже розмовляє. Тому й диявол запитує в такій формі: «Чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?» (Бут. 3: 1). Злий дух не міг не знати, що в Раю стоїть дерево пізнання доброго і лукавого. Зауважимо тут дуже тонку хитрість диявола: те, чого Бог не говорив, диявол пропонує у вигляді поради і запитання, ніби піклуючись про них. Він натякає їм на те, мовляв, для чого Бог вас обмежив від цієї насолоди? Співбесіда вже є гріхом, жінка всупає у співбесіду: «І сказала жінка». Ось це вже є гріхом, а те, що змій говорив до жінки, ще не було гріхом. Священне Писання говорить: «Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї». Святитель Іоан Золотоустий говорить, що жінці потрібно було спілкуватися тільки з тим, для кого вона створена. Однак вона не тільки ухилилась від бесіди, але й відкрила змію заповідь Божу. Якщо сказати словами Священного Писання, то розкинула перли перед свинею. І здійснились слова Христа: «Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас» (Мф. 7: 6).

Жінка спілкуючись з дияволом тричі помилилася і цим показала, що не добре знає заповідь Божу. «І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти, тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти» (Бут. 3: 2). Помилки полягають в тому, що:

1. Єва сказала «не доторкайтесь», але такого Господь не говорив. Але  заповів Господь Бог людині сказавши: «від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш» (Бут. 2: 16-17). Як ми бачимо зі слів Священного Писання не було Господом сказано, щоб вони не доторкалися до плодів. Мабуть Єва додала ці слова через страх, оскільки вона ще не зрозуміла любові Божої і ще цілком не знала того, що Бог хоче від людини.

2. Вона відняла слова від заповіді говорячи: «не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти». А Господь говорить: «в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш».

3. Також вона помиляється в тому, що говорить про те, що дерево було посеред Раю. Зі слів Священного Писання видно, що посеред Раю було дерево життя, а доступ до нього загороджувало дерево бачення доброго і лукавого. «І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла».

Далі слідує перший обман у всесвітній історії. Спаситель неодноразово говорить, що диявол є батьком брехні, і він породив цю брехню. І сказав змій жінці: «ні, не вмрете…» (Бут. 3: 4). А Господь говорить протилежне: «в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш» (Бут 2: 17).

Наступна, третя фаза розвитку гріха, називається насолодою або слов’янською мовою «услаждением». Насолода в цьому випадку розглядається не тілесна, а духовна, коли людина ставить себе замість Бога. Все, що диявол хотів, вже зробив і йому залишилося спостерігати… Дерева в Раю були добрими для споживання і прекрасними для зору. «І побачила жінка, що дерево добре для їжі…» (Бут. 3: 6). До цього моменту про те, що є добрим, говорив Господь, коли завершував дні творіння «і побачив Бог, що це добре» (Бут 1: 8, 10, 12, 18, 21, 24, 31), а тепер жінка говорить «що це добре», тобто вона привласнила собі божественне право. Головне в цьому етапі те, що ми ставимо себе замість Бога і отримуємо від цього невимовну насолоду. В гріху жінка побачила те, чого немає, бо дерева для їжі всі були хорошими, крім дерева житя і дерева пізнання доброго і лукавого: «І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла» (Бут. 2: 9). А жінка через гріх побачила, що воно добре для їжі: «І побачила жінка, що дерево добре для їжі…» (Бут. 3: 6).

Четверта фаза чи етап називається полоном. Для того, щоб відбувся полон, потрібне підкріплення зі сторони почуттів, щоб почуття стали приємними. «І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане» (Бут. 3: 6). Найпершим із п’яти почуттів людини потрапляє в полон зір: «приємне для очей». Про це говорить апостол Павло у своєму посланні: «бо ми ходимо вірою, а не видінням» (2 Кор. 5: 7). І Господь наш Ісус Христос говорить: «Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде» (Мф. 6: 22-23). Око жінки перестало бути чистим, але зате видіння стало для очей приємним. Отож для того, щоб людина згрішила, потрібно, щоб страх Божий від неї відступив. Далі читаємо «приємне для очей і жадане, тому що дає знання» (Бут. 3: 6). Ми вже знаємо, що знання це дерево не давало, але викривлений погляд говорить, що дає знання. На стадії полону гріх породжує ілюзорний світ, світ ілюзій, який цілком протилежний божому світу.

Наступний п’ятий етап називається розпаленням. Тобто до цього етапу відбувалося все всередині людини. У полоні уражається все, і все є брехнею. За полоном душі слідує розпалення тіла. Початок гріха не в плоті, а початок – в душі і гріх на стадії полону уражує тіло. До того вони не бачили, що вони нагі, бо їх огортала слава Божа. Перші люди ходили в світлі, і око жінки стало лукавим, і тіло її позбавилось світла і стало темним. Тіло сприйняло гріх. Рука потягнулась і взяла плід. Але як і на кожному етапі завжди можна зупинитись, так і на цьому, бо ще не вкусила, ще не порушила заповідь.
Після розпалення відбулось падіння – це шостий етап розвитку гріха. «І взяла плодів його і їла» (Бут. 3: 6). Відбулось падіння, і Писання нам говорить, що падіння – це не кінець гріха, оскільки це ще не повне падіння. Тобто коли людина порушила заповідь, то вона може далі падати. Ось це і відбулося в Раю.

Спочатку жінка порушила заповідь, а потім жінка і чоловік разом її порушили. Відбулось слов’янською мовою те, що звучить як «совращение». «І взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв» (Бут. 3: 6). Нічого не сказано як впав Адам і як його спокусила жінка. Про це Господь сказав Адаму, що він послухав голосу жінки. Тобто ми перестаємо чути голос Божий, а прислухаємося до чужого. Святитель Іоан Золотоустий говорить, що від спокуси є велика користь. Адам міг і не спокуситися, а навпаки ще й Єві зауважити про те, що вона робить, але він не розчув, що голос жінки вже чужий. Жінка впала тому, що побачила неправдиве, Адам же впав, бо не побачив істинного. Тобто хто не бачить істинного, у того око лукаве. Мало уникати брехні, потрібно бачити істину.
І останній, восьмий, етап називається спільним гріхом. Наслідки споживання плоду було видно вже тоді, коли спокуса дійшла до останньої стадії. «Совращение» вдалося, і відбувся спільний гріх. «І взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв» (Бут 3: 6).

В нашому житті потрібно бути особливо пильними, оскільки можна потрапити відразу на останній етап спокуси. Важливо знати, що гріх призводить до певних психологічних, духовних і навіть фізичних змін в природі людини. Кожній людині потрібно знати етапи розвитку гріха, бо, знаючи це, людина може проаналізувати і зрозуміти, на якій стадії гріх і як з ним краще боротися. Це можна порівняти з тим, як лікар, знаючи на якому етапі хвороба, приписує певні ліки. Якщо це початкові етапи, то одні ліки, якщо захворювання на сильнішій стадії, то, звичайно, лікар виписує сильніші ліки. Тому, знаючи діагноз, набагато легше вилікувати хворобу.

Із прикладом гріхопадіння Адама і Єви ми можемо співставити своє життя, оскільки розвиток гріха відбувається за таким же принципом. Тобто людина проходить ті ж вісім етапів. Тому варто задуматися над тим, що перш, ніж щось вчинити, потрібно проаналізувати це. І пам’ятати, що найлегше відкинути гріховні помисли і не згрішити на першому етапі, тобто коли гріховна думка починає тільки зароджуватися. Це можна порівняти із посадженим деревом, яке тільки починає проростати: його ще дуже легко можна вирвати і не дати йому прорости, ніж дати час для проростання і тоді вже буде не так легко його зламати, але потрібно пам’ятати, що все ж таки це можливо зробити, тому варто працювати над собою і з самого початку викорінювати гріх; і тоді Господь не скаже до нас: «ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний…» (Мф 25: 41), а скаже милостиве: «прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25: 34).

Михайло Омельян, аспірант КПБА