kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Архієрейська хіротонія єпископа Одеського і Балтського Павла

DSC 108028 січня 2018 року, у неділю про митаря і фарисея, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Володимирському кафедральному соборі міста Києва очолив служіння Божественної літургії, під час якої ієромонаха Павла (Юристого) було рукопокладено у сан єпископа Одеського і Балтського.

 

Його Святості співслужили Патріарший намісник, митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній, митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Вишгородський Агапіт, архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, архієпископ Богуславський Олександр, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій, єпископ Васильківський Лаврентій.

Після відпусту Предстоятель Київського Патріархату звернувся до нового співбрата єпископа Павла з настановчим словом:

“Преосвященний єпископе Павле, улюблений у Христі брате!

Обрання тебе на єпископа стало для тебе несподіваним. Але ми віримо, що у світі все звершується з волі Божої, або за Його попущенням. Сьогодні в соборі святого рівноапостольного князя Володимира, просвітителя Руси, в неділю митаря і фарисея звершилась твоя єпископська хіротонія через зішестя на тебе благодаті Святого Духа і покладення архієрейських рук. Яким є твоє обрання на єпископа, з волі Божої, чи за Його попущенням виявлять твої діла. Немало є єпископів, які не хочуть працювати у винограднику Христовому, а служать лише своєму земному задоволення і благополуччю.

Ти отримав вищу богословську освіту в Київській православній богословській академії, прийняв чернецтво і короткий час був насельником Видубицького чоловічого монастиря в м. Києві, одного із найдавніших монастирів нашої Церкви.

Немало православних архієреїв неправильно думають, що нібито з прийняттям єпископства припиняються чернечі обітниці. Такі архієреї глибоко помиляються. Ченці дають обітниці Богу на все життя. Тому єпископ повинен виконувати свої обітниці в новому положенні: маючи владу, бути смиренним і слухняним. Єпископство – це послух, даний нам Церквою Христовою. Хто думає інакше, той помиляється. Єпископське служіння – це праця у винограднику Христовому. Свавілля єпископа спокушає його творити свою волю. Рано чи пізно такий єпископ перестає бути послушником Церкви. А ми знаємо, що Господь Ісус Христос навіть про Себе сказав, що Він прийшов творити не Свою волю, а волю Отця, Який послав Його.

Думками треба завжди ходити перед Богом і не нехтувати цнотливістю. Не треба забувати, що диявол, за словами апостола, «як лев, шукає, кого б пожерти». І якщо він так полює за кожною людиною, то за служителями вівтаря Господнього – особливо. Коли ж йому не вдається спокусити ділом, то він намагається опорочити єпископа хоча б наклепом. Для єпископа хрест цнотливості стає тяжким із-за того, що йому за обов’язком свого служіння треба бути серед людей, а отже жити в середовищі великих спокус.

Дух користолюбства може жити в серці і незаможної людини. І, навпаки, заможний може бути некористолюбним, якщо він сприймає багатство не як свою власність, а як дар Божий, даний йому для служіння нужденним. Одержуючи винагороди від Церкви за свої труди, єпископ повинен використовувати їх не для свого задоволення, не для служіння плоті, але все, що отримуємо від народу Божого, віддавати на діла милосердя, для скорботних і обтяжених. У цьому і буде виявлятися чернеча безкорисливість єпископа. Єпископ може мати, нічого не маючи свого. Все це для тебе не нове, але воно нагадується тобі, бо ти, ставши єпископом, не повинен нехтувати і чернечими обітницями.

Ти приступаєш до єпископського служіння в такий період, коли перед Українською Православною Церквою для виконання первісної місії духовно-морального відродження людини і суспільства, ми маємо таку свободу служіння Богу і людям, якої Церква не мала майже друге тисячоліття. Якщо єпископ повинен був завжди піклуватися про свою паству, то тепер він має великі можливості для служіння як Церкві, так і суспільству.

З яким почуттям вступаєш ти на новий шлях твого церковного служіння? Мабуть з почуттям радості. Але при цьому не забувай, що ця радість швидко припиняється і наступають часи скорботи, труднощів і відповідальності, насамперед, перед Богом і Церквою. Пам’ятай, що єпископське служіння – це тяжкий хрест. Але хто несе цей хрест з покірністю і смиренням, тому  допомагає Божественна благодать. Без благодаті Божої ми не можемо виконати своїх обов’язків. А для цього, насамперед, треба молитися, старанно і свідомо звершувати богослужіння, особливо Божественну Євхаристію, тобто літургію.

Єпископ повинен своїм житієм, своїми трудами, своїм духовним настроєм бути прикладом для пастирів і для пастви. Якщо він своїм духовним, богоугодним і сповненим віри житієм буде подавати приклад пастві, то його слово буде сильним і діяльним. Тому апостол Павло так навчає свого ученика Тимофія: «Будь взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі , у вірі, в чистоті» (1Тим. 4,12).

Пам’ятай ці настанови апостола Павла, які стосуються всіх нас архіпастирів, і пильнуй, щоб доручені твоєму керівництву пастирі були для своєї пастви повчальним прикладом. Якщо ж тебе буде бентежити думка про твою неміч, то смиряйся, бо всі ми немічні, і проси допомоги у Христа Спасителя, бо Він сказав: «Я з вами до кінця віку».

Іди в мирі на твоє майбутнє архіпастирське служіння з упованням на поміч Божу.

А тепер прийми цей архіпастирський жезл, як символ духовно влади і опору в старості і благослови твоїм першим архіпастирським благословенням народ божий, який своєю молитвою брав участь у твоїй єпископській хіротонії.”

***

Біографічна довідка

Єпископ Одеський і Балтський Павло (в миру – Юристий Василь Володимирович) народився 1 січня 1980 року в селі Увисла Гусятинського району Тернопільської області.

Із 1986 року по 1997 рік навчався в загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів села Увисла.

Із 1997 року по 2000 рік навчався в Тернопільській духовній семінарії імені святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви Київського Патріархату. Під час навчання ніс послух іподиякона митрополита Тернопільського і Бучацького Василя (Боднарчука).

Із 2000 року по 2004 рік навчався в Київській духовній академії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Із 2001 року по 2006 рік ніс послух паламаря у Свято-Покровському соборі Солом’янського району міста Києва, а з 2008 року по 2014 рік – у Свято-Миколаївській парафії м. Борисполя.

Із 23 лютого 2015 року – послушник Свято-Михайлівського Видубицького монастиря міста Києва.

9 липня 2015 року, з благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, у Свято-Михайлівському Видубицькому монастирі міста Києва митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Білоцерківським Епіфанієм пострижений у чернецтво з ім’ям Павло, на честь святого первоверховного апостола Павла.

26 липня 2015 року митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Білоцерківським Епіфанієм рукопокладений у сан ієродиякона, а 15 лютого 2017 року – ієромонаха.

1 вересня 2015 року вступив до аспірантури Київської православної богословської академії.

Із жовтня 2017 року по січень 2018 року ніс послух в Управлінні Переяславської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

22 січня 2018 року Священним синодом Української Православної Церкви Київського Патріархату (журнал засідання № 2) обраний на єпископа Одеського і Балтського, керуючого Одеською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату.

28 січня 2018 року у Володимирському кафедральному патріаршому соборі Святішим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом, Патріаршим намісником митрополитом Переяславським і Білоцерківським Епіфанієм, митрополитом Білгородським і Обоянським Іоасафом, архієпископом Рівненським і Острозьким Іларіоном, архієпископом Вишгородським Агапітом, архієпископом Полтавським і Кременчуцьким Федором, архієпископом Богуславським Олександром, єпископом Житомирським і Овруцьким Паїсієм, єпископом Васильківським Лаврентієм рукопокладений у сан єпископа Одеського і Балтського.